Країна ветеранів. Такою буде Україна, і ми маємо готуватися. 700 тисяч ветеранів з’явилося в Україні з 2014 року. Ще мінімум один мільйон стали ветеранами за минулий рік.
А війна триває, і ця цифра росте. Тож суспільство має це розуміти, оскільки нам усім треба над собою працювати — державі, бізнесу, всьому суспільству.
Ще торік 30% опитаних українців вважали ветеранами тих, хто воював під час Другої світової, а насправді ж ветерани поряд. Їм 25, 35, 60. Це наші рідні, сусіди чи колеги.
Український ветеранський фонд намагається допомогти не лише фронтовикам, а й суспільству достойно зустріти захисників і захисниць. Державі — надати всі послуги. Роботодавцям — приймати в колективах. А суспільству — навчитися не сприймати ветеранів просто пільговиками.
Перша заступниця виконавчої директорки Українського ветеранського фонду Руслана Величко-Трифонюк говорить, що таким чином ми віддаємо борг за те, що наші захисники віддали здоров’я, життя та дуже часто — стосунки з родиною.
Ми маємо стати суспільством, яке будуть хотіти захищати.
Фонд відкрив гарячу лінію — для ветеранів та їхніх родин; для тих, хто чекає з полону; для тих, у кого рідні зникли безвісти. Не відмовляють нікому. Лінія працює цілодобово і щодня. За весь цей час було сім тисяч дзвінків.
Зателефонувати на гарячу лінію для захисників та їхніх родин можна за номером 0 800 33 20 29.
Головний психолог гарячої лінії психологічної підтримки Українського ветеранського фонду Олена Лешко зазначає, що найбільше звертаються саме рідні, які дуже переживають за своїх близьких, які на війні. Телефонують також і захисники, які зараз на реабілітації. Вони теж шукають підтримки.
Допомагає фонд і ветеранам-підприємцям. Новачкам і не тільки. За програмою Варто були гранти до мільйона на розвиток своєї справи.
На один із таких грантів ветеран Денис Дудник облаштував з командою психологічний клуб. Тут платно і безоплатно зможуть консультуватися жителі Бучанського району, які пережили всі жахи війни.
Денис воював ще з 2014 року. Тому знає, наскільки важливо, отримати опору після повернення.
Ветеран війни і ось цей геть молодий чоловік. Гліб Стрижко — морпіх, воював за Маріуполь. Потім — поранення, полон, звільнення. І після лікування й реабілітації він повернувся до цивільного життя.
Усвідомлення того, що мені 26 і я вже пенсіонер, і я вже ветеран — це трошки дисонує з моїми уявленнями про світ. Але я зрозумів, що можу бути корисним тут.
Допомагати таким, як і сам, Гліб буде в новому київському офісі ВетаранХабу. Він незабаром відкриється після майже року перерви. Весь цей час фахівці працювали дистанційно й телефоном. Але вже за кілька днів офіс чекає на своїх клієнтів.
Тепер ми — країна ветеранів. Будь-яке міністерство, як би воно не називалося, буде взаємодіяти з ветеранами, нам треба це усвідомити, — говорить в.о. голови правління організації ВетеранХаб Артем Денисов.
У ВетеранХабі, який створили ще 2018 році за підтримки фондів Віктора Пінчука та Олени Пінчук — юридична підтримка, психологічна, консультації для роботодавців, які чекають на повернення ветеранів.
Також тут можуть знайти підтримку сім’ї, які втратили рідних на війні. Працюють у всій мережі 80 людей. У всіх одна мета — зробити життя і послуги для ветеранів доступними.
На фронті люди гинуть за нашу незалежність. Давайте зробимо максимально, щоб коли ці люди почали повертатися, принаймні тут ми не мали втрат.
— Це наш громадянський обов’язок бути для цих людей відповідальними, — додає Артем Денисов.
У 20 років він боронив Маріуполь та отримав два тяжких поранення під час мінометного обстрілу. Внаслідок цього залишився без правої руки та лівої ноги, місяць пробув у полоні російських окупантів. Читай історію 20-річного ветерана Романа Городенського.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше