Збирають воду зі стічної труби, поки кожна краплина може стати останньою: яка ситуація у Вугледарі та як виживають місцеві

У Вугледарі, що на сході Донецької області України, військовослужбовці морської піхоти борються, щоб утримати місто від рук Росії.

Колись у ньому вирувало життя, але тепер тут лише будинки та машини, що мають сліди від тривалих російських обстрілів. Та українські військові, які захищають місто, залишаються стійкими.

На переважно статичній лінії фронту між українськими та російськими військами, яка простягається на сотні кілометрів — від Чорного моря на півдні до північно-східного кордону України з Росією — Вугледар став однією з найнебезпечніших гарячих точок.

Вона приєдналася до Бахмута, Мар’їнки та інших міст і містечок, особливо на сході, де ведуться запеклі бої. Тепер вони є синонімом виснажливої та руйнівної війни, але водночас стали символами українського опору.

Захищаючи схожі на руїни міста, українські війська сповільнюють наступальні зусилля Росії з розширення контролю Москви над усім промисловим регіоном Донбасу на сході України.

Українські солдати також платять високу ціну, але кажуть, що їхні жертви виснажують хвилі військ і техніки, які Москва кидає в бій.

Патрулюючи руїни Вугледара, поспішаючи брудними стежками, щоб сховатися за порізаними мурами, українські захисники говорять, що їхня боротьба — це більше, ніж контроль над містом.

Ми воюємо за наших дітей, за наших співвітчизників, за нашу націю. Тому що те, що зараз робить Росія, це геноцид українців. І в українців немає іншого виходу, окрім як перемогти, — ділиться морський піхотинець на псевдо Моряк.

Читати на тему

Врятували бабусю, яка два тижні не їла! Як працюють Білі Янголи на Донеччині

Розповідаємо про роботу евакуаційних поліціянтів Білий Янгол.

Однак значну ціну за свободу платить і цивільне населення, якого зараз стало значно менше у Вугледарі. Залишилось у рідному місті й Емілія Будська разом зі своєю дочкою.

У нас немає ні води, нічого. Я беру дощову воду, щоб помити посуд і руки, — розповідає жінка для Associated Press.

Вона збирає каламутну воду з водостічної труби практично по краплині. А кожна секунда очікування на брудну, хоч і живильну, рідину, може стати останньою.

Живе Емілія з дочкою посеред руїн у темному підвалі, куди доводиться щоразу пробиратись крізь багнюку та уламки.

Росіяни щодня нівечать селища та містечка, вдаючись при цьому до заборонених у цивілізованому світі боєприпасів. Читай, як подружжя пенсіонерів виживає під обстрілами РФ у Залізничному та шукають зламані снарядами дерева, щоб обігріти дім.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!