Минулий рік змінив життя українців. Війна залишила свій відбиток на кожному та кожній: більший чи менший. Та, на жаль, найвразливішою групою стали діти. Вимушені переїзди, втрата дому, часто навіть розлука з батьками — все це ставить під загрозу їхнє майбутнє, має руйнівний вплив на процес розвитку зараз, а в далекій перспективі — негативні психологічні наслідки у дорослому віці.
У жовтні 2022 року стартував соціальний проект Відважні, що за допомогою інтерактивної арт-терапії відновлює ментальне здоров’я дітей, які постраждали від війни в Україні. Ініціатором проекту стала амбасадор Global Wellness Day в Україні та велнес-коуч Ірина Грибан.
До створення методології була залучена практична психологиня з 25-річним досвідом роботи з дітьми, експертка дитячої психології в напрямі “терапія творчістю” Вікторія Назаревич. Спеціально для Вікон Вікторія розповіла, як самостійно підтримувати психологічний стан своєї дитини, якщо немає можливості звернутися до психолога.
Як пояснити дитині, що зараз відбувається в країні, не травмувавши її
Дитина нелегко сприймає такі важливі екзистенційні питання, як про добро та зло або світло й темряву. Однак вона розуміє, що добре, а що погано.
Тому для того, щоб пояснити дитині, що відбувається, насамперед батькам потрібно зрозуміти для себе: як вони відстоюють власну свободу, допомагаючи ЗСУ; як борються за власну землю, кого та як підтримують. Коли батьки для себе все прояснюють, то стає значно легше пояснювати все дитині.
Другий важливий аспект — враховувати підготовку дитини, її внутрішні особливості та стан. Щоб провести цю важливу розмову, а дитина почувалася спокійно та в безпеці, насамперед треба підтримати малечу, обійняти її, створити приємну довірливу атмосферу та бути готовими до її питань.
Уявіть разом, що те, що зараз відбувається — це ніби напав якийсь дивний монстр, що хоче забрати нашу землю та людей. А всі українці зараз об’єдналися, проходять випробування разом та перемагають.
Тобто, роблять все, щоб цей дивний монстр залишив нашу землю.
Це важливо проговорити, щоб дитина змогла сама для себе пояснити, як вона бачить ситуацію. Коли батьки почують реакцію дитини та зрозуміють, які вона використовує поняття, тільки тоді можна буде працювати з її станом.
Можна також створити з дитиною “переможну казку” або розробити свої правила, які будуть асоціюватися в неї з тим, як треба діяти у разі небезпеки та як можна себе захистити. Звісно, ці настанови можуть бути оформлені як казка.
Такі нібито легкі кроки дають дитині впевненість та розуміння того, що все можна пережити.
На будь-які прояви переживань, імпульси, що дає малеча, батьки мають реагувати так: сісти, спокійно дізнатись про їхні причини та знайти метод, як подолати цей страх.
Як дорослому не перекласти відчуття ненависті до ворога на свою дитину
Звісно, наші емоції неконтрольовані, адже те, що відбувається зараз, є загрозою для нашого життя. Це природно, що ми активуємо інстинкти нашого виживання. Одним з цих інстинктів є емоції, як, наприклад, ненависть. Вони дають нам можливість захищатися.
Та навіть неконтрольовані емоції ми можемо регулювати. Для цього насамперед важливо розуміти себе. Варто запитатись: “Чи я зараз відчуваю ненависть до ворога, який створив нам цю ситуацію? Чи ненависть до того, що я нічого не можу зробити?”
Перше правило для батьків — навчитись розрізняти власні емоції.
Якщо ти відчуваєш якусь ненависть, злість та агресію, то маєш на це право. Але не потрібно, щоб ці емоції заважали вихованню дитини. Тому потрібно не перекладати на неї власний страх.
Варто спробувати переключити свій фокус на якусь корисну діяльність або на звичайні фізичні вправи — “витруси” свою ненависть.
Діти відчувають, коли батьки сповнені ненависті. Тому як найменш захищені частинки родинного простору, беруть відповідальність на себе й думають, що це їхня провина.
Звісно, ми всі можемо дозволяти собі відчувати та проживати будь-які емоції. Та важливо вирішити, що з ними робити: чи давати їм зруйнувати і так неспокійне життя, чи дати цим емоціям простір для чогось корисного, що допоможе пережити цю трагедію війни.
Як правильно говорити з дитиною про війну: чому та через що це почалося
Дуже велика ілюзія батьків полягає у тому, що діти нібито нічого не знають. Проте малеча отримує досвід саме з сімейного простору: з того що бачить у засобах масової інформації; з того, що у на екранах телефонів у батьків; з того, про що вони говорять між собою та як реагують на ситуації.
Тому діти знають значно більше, ніж батькам може здаватись. Головна ідея в тому, щоб бути відвертими з ними. Тому можна зізнатися, що ти теж іноді відчуваєш страх, але робиш все для того, щоб його перебороти.
Ти маєш бути зі своєю дитиною командою, яка подолає всі перешкоди та буде разом святкувати перемогу.
Не концентрувати увагу на негативних емоціях
Також не рекомендується зосереджуватись лише на негативі. Адже ситуація, яка склалася — це нова реальність. Звісно, вона неприємна, неочікувана й небажана, але вона вже є.
Варто розуміти, що дитина не може жити довго в негативних емоціях. Вона розвивається і функціонує тільки в позитивних станах, тому потрібно не табуювати радість. Навпаки, слід шукати її в усіх дрібницях.
Допоможи дитині відчувати щастя в кожному моменті її життя, і тоді вона матиме більше сил, щоб впоратися з цією стресовою ситуацією.
Допомагати дитині знайти свою реакцію
Співайте разом патріотичні пісні, які так люблять діти чи використовуйте патріотичні образи, як песик Патрон або бойові бджілки. Такі історії дають дитині розуміння, що все навколо нас підтримує, навіть природа, тому що подарувала нам лагідну зиму, щоб наші воїни не замерзли.
Створити власні ритуали
Певна рутина потрібна дитині для легшої адаптації до нових умов. Наприклад, можна пити какао та говорити, що це наближає перемогу на один день. Або ж можна збирати конструктор, коли малеча хвилюється. Такі ігри перенаправляють увагу та енергію дитини.
Обов’язково говорити дитині, що любиш її
Незважаючи на складні обставини, дитина для своїх батьків — найцінніша. І жодна війна не спроможна це змінити.
Тому підтримуй спільні емоційні стани та вашу з дитиною цілісність як родини.
У дитини є страх сигналу повітряної тривоги: як із цим впоратись
Якщо дитина негативно реагує, лякається, відчуває якусь напругу або спостерігаються якісь фізичні реакції, батьки мають на це зважати та насамперед звернутися до фахівців, які допоможуть мінімізувати такі симптоми або взагалі їх позбутися.
Найпростіший спосіб, який може допомогти подолати ці стани — увімкнути улюблену музику дитини та почати співати.
Можна повиганяти фізичною активністю або “повидувати” ворожі літаки, які наближаються до України. Тобто зробити якісь ритуали, що допоможуть дитині фізично відреагувати на цю тривогу.
Якщо дитина в сильному стресі, то варто використовувати беруші (вушні затички, — ред.), або спеціальні навушники, які зменшать силу звуку від сигналу тривоги.
Наголошую, що головним є зберегти власне життя, тому коли лунає тривога, потрібно намагатися бути в безпеці, бути сміливими і використовувати все, що в цьому допомагає: малюнки, картинки, іграшки, пісні.
Як батькам допомогти своїй дитині подолати стрес
Це найпоширеніше питання від батьків. Страх для дитини є формою нерозуміння: що відбувається та що з цим робити.
У досвіді дитини немає форми такого проживання. Тому ця внутрішня безпорадність провокує у дитини дуже сильну емоційну напругу, яка може критично вплинути на її психічний стан.
Страх потрібно зробити предметним, тобто перетворити незрозуміле на зрозуміле. Для цього можна зробити “іграшки страху” або наділити це переживання образами: малюємо його смішним, незграбним, недолугим.
У Відважній мальовці проекту ми пропонуємо ряд вправ, що можуть стати в пригоді батьками, щоб подолати страхи та тривоги у дитини, — додає психологиня.
Також варто дати можливість дитині провзаємодіяти з кольором, адже він завжди є формою подолання напруги. Тому можна запропонувати намалювати “пляму страху” та розмалювати її. Або розігрувати цікаві казки, де є герой, який долає страх.
Усе це є чудовими формами психологічної підтримки та профілактикою деструктивних психологічних порушень у дитини. Особливо, в умовах війни.
На жаль, через війну в Україні багато дітей виїхали за кордон. Цієї осені вони змушені були піти до нової школи, де все може здаватися чужим та інакшим. Читай, як допомогти дітям адаптуватися до нової школи за кордоном.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!