Жорстокість — родом із дитинства. Чому виникає дитяча агресія і що робити, якщо твоя дитина булить інших

7 листопада Всесвітній день боротьби з булінгом у закладах освіти. Такий день має на меті привернути увагу до проблеми булінгу, а також зосередити зусилля на боротьбі з ним.

Булінг, аб’юз, насильство, злочини сексуального характеру. Все це — нові слова та сполуки, які насправді мають дуже давнє коріння.

Жорстокість завжди родом із дитинства, бо кожен дорослий чоловік, який може підняти руку на дівчину — колись був дитиною, чию матір також били. А кожна жінка, яка мовчить та толерує насильство, завжди підживлює маленьку, залякану дівчинку, яку повчали: “Мовчи, бо сама винна!”

Батьки часто не хочуть помічати агресивної поведінки власної дитини стосовно інших. Наше суспільство лише починає скидати з себе кайдани, які породило радянське виховання. Та тепер виникає запитання: як же виховувати дітей і як реагувати, якщо твоя дитина булить інших?

Про те, чому виникає дитяча жорстокість та що з нею робити, редакція Вікна-новини поспілкувалися з дитячою психологинею, авторкою курсу Неідеальні батьки Кариною Іщенко.

Як в дитини формується агресія?

Психологиня Карина Іщенко каже: для того, щоб зрозуміти причину появи в дитини надлишкової агресії, яка проявляється у стосунках з іншими, варто розібратися у природі цієї емоції.

— Агресія — це емоційно-вольова сфера, яка формується під час становлення дитини як особистості. З кожним роком досвід дитини змінюється, збільшується. Через це змінюється і її емоційно-вольова складова, під впливом родини, школи, друзів.

Емоції, які в дітей виражаються від самого початку їхнього життя, слугують індикатором стосунків з батьками. Завдяки емоціям ми розуміємо, що людина взагалі відчуває.

Агресія може бути керованою або некерованою, — пояснює дитяча психологиня. — Агресія може проявлятися у так званій непокорі дорослим, або у фізичній агресії. Також агресія може направлятися на себе, тобто — аутоагресія.

Чому виникає булінг в школі?

Булінг, або цькування є поширеним явищем серед підлітків та дітей молодшого віку. В цей час дитяча психіка є нестабільною, оскільки особа розвивається, а в організмі дитини постійно відбуваються гормональні процеси. 

Дитяча психологиня Карина Іщенко каже: булінг однозначно є насильством. Проявлятися він може саме на фоні емоційних сплесків.

Це й фізичне насилля — бійки, стусани, й моральне цькування. Останнім часом діти використовують соціальні мережі для того, аби образити свого “опонента”.

— Варто також розуміти, що булінг — це не ситуативна сварка між дітьми. Під поняттям булінгу мається на увазі постійне, систематичне цькування жертви, — пояснює Карина Іщенко.

Булінг у школі виникає зазвичай тоді, коли одна чи кілька дітей не можуть стати “своїми” для більшості класу. Часто саме той, хто цькує інших, сам має невпевненість у собі й думає, що не заслужить авторитету серед однолітків іншим способом.

Pexels

Великою проблемою на думку дитячої психологині є й те, що українські педагоги й самі професійно вигорають у вчителюванні. А це, своєю чергою, впливає на якість освітнього процесу та контроль дітей у такі складні періоди для них.

Часто саме некомпетентність вчителів може зробити одну дитину жертвою для колективу: привселюдні зауваження та приниження з боку старших щодо менших породжує відчуття безкарності в одних, та низьку самооцінку — в інших.

Читати на тему

”Що робити, якщо мою дитину цькують у школі, як побороти булінг”

Психологиня розповіла про булінг у школі: як реагувати на цькування та протидіяти йому.

Як батькам помітити у своїй дитині агресивну поведінку

Карина Іщенко каже: для того, щоб зрозуміти, чому твоя дитина цькує інших, треба знайти причину такої поведінки.

— Можливо, так дитина шукає визнання серед однолітків, або привертає увагу дорослих до себе та власних проблем. Також така агресивна поведінка може свідчити про власний поганий досвід, який пережила дитина-булер у сім’ї, наприклад.

Звісно, існує кілька показників, які сукупно можуть свідчити про агресивну поведінку дитини в школі.

Але також вона наголошує: навіть якщо у твоєї дитини прослідковується щось одне із цілого списку, це не означає, що вона булить та цькує своїх однолітків.

— Якщо чотири – п’ять пунктів з’явилося у поведінці дитини протягом останнього часу, тоді батькам треба придивитися до того, що каже та робить їхня кровинка вдома чи з друзями.

1. Дитина не слухається, не вважає батьків авторитетними.
2. Дитина з труднощами піддається виховним процесам.
3. Дитина втрачає самоконтроль.
4. Дитина не усвідомлює свої дії та емоції.
5. Дитина зривається на крик, бере участь у бійках.
6. Дитина замикається від дорослих, усамітнюється.
7. У дитини стабільно немає настрою.
8. Дитина не розуміє емоції інших людей.
9. Дитина почувається у постійній небезпеці.
10. Завищена або занижена самооцінка.

Що робити, якщо твоя дитина булить інших?

Для початку психологиня радить звернути увагу на атмосферу всередині сім’ї, адже діти у безпечному для себе середовищі репрезентують те, що самі проживають удома чи в місці, де проводять багато часу.

Звісно, агресія на оточення з’являється тоді, коли батьки або один із батьків кричить на дитину, постійно незадоволений успіхами сина чи доньки, підіймає руку та жорстоко карає за провину. 

Також величезний вплив на формування дитячої особистості несуть авторитети, кумири, фільми та серіали, які вони дивляться.

Для попередження та злагодження ситуації, коли твоя дитина виступає агресором для інших, варто максимально сильно цікавитися життям сина чи доньки. Це — про розмови та виховання у межах вікових норм. 

Pexels

— Часто сплески емоцій бувають тоді, коли від народження дитині забороняли їх проявляти повною мірою. Це якраз про “Не плач”, “Заспокойся”, “Поводься по-дорослому” та подібне. До речі, саме установки про важливість того, що про тебе подумають інші, й може провокувати у майбутньому бажання самоствердитися через силу.

Також агресія на слабших проявляється тоді, коли ми не можемо відповісти своєму власному кривднику. Тож це основне, що повинні змінювати батьки під час виховання своєї дитини.

Однозначно з такою проблемою варто звертатися до дитячого психолога, або навіть сімейного терапевта. 

— Але якщо у сім’ї не чують психолога та його поради, не змінюють власне ставлення до дитини та продовжують лише вимагати, а не вкладати навзаєм — булінг у школі виникатиме й надалі, — підсумовує Карина Іщенко.

Чому за булінг завжди відповідальні дорослі та як булінг впливає на жертв цькування, ми розповідали тобі раніше.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!