Інклюзія — це не лише про пандуси та відведені місця в автобусах. Це про кожного члена суспільства, його готовність бачити та приймати людей з інвалідністю.
На жаль, навіть попри розвиток спеціалізованих шкіл, програм адаптації, спільнот та роботу тисяч людей, які розвивають культуру інклюзії в Україні, діти з інвалідністю для багатьох лишаються “невидимими”.
Їх можуть остерігатися, боятися, цуратися та ображати. Таку поведінку можна помітити навіть від дорослих людей.
Наприклад, нещодавно на київському ярмарку Всі.Свої охоронець вивів за межі території дитину з розладом аутистичного спектра. У матеріалі ми розповімо, що за ситуація сталася та як відреагувало керівництво ярмарку.
У контексті події важливо порушити питання інклюзії в Україні загалом, адже зараз воно стосується не лише людей із вродженим діагнозом.
Проаналізувати ситуацію та розібратися в базових аспектах інклюзії допоміг медичний психолог, нейропсихолог, керівник соціальних проектів Дмитро Вакуленко.
Світлана Абалова — мама Марка, якого вивів охоронець, розповіла про ситуацію на своїй сторінці у Facebook.
Разом з сином та донькою жінка прийшла на ярмарок. За якийсь час родина пішла на терасу за смаколиками. Доки Світлана робила замовлення, Марк зник.
Марк ходив туди-сюди під музику на терасі, поки я на відстані кілька метрів робила замовлення. Обертаюсь, а Марка немає, — ділиться вона.
Фото Світлани Абалової — мами Марка. Джерело: Svitlana Abalova / Facebook
Спершу родина подумала, що хлопець відійшов до вбиральні. Та після тривалого очікування стало дивно, що він не повертається, тож мама Марка вирушила на пошуки.
Вона знайшла сина за межами ярмарку на Десятинній. Охоронець вивів його та не впускав назад. Чоловік аргументував свої дії так: “Він ходить і засмучує цим людей”.
Надалі він не дозволяв Світлані та її синові повернутися всередину, де перебувала друга дитина жінки. Крім того, почав залякувати й ображати її.
Світлана пояснила, що не так у діях охоронця:
Цим вони піддали його життя та здоров’я ризику. Пощастило, що він добре розуміє правила поведінки на вулиці й не пішов собі кудись, — каже жінка.
Якщо ми хочемо будувати країну, у якій хочемо жити, то маємо це робити разом, — резюмує Світлана у дописі.
Після розголосу бренд ярмарку Всі.Свої прокоментував подію. Він визнав, що охоронець жахливо повівся із дитиною Світлани та наразив на потенційну небезпеку, коли неправомірно та безпідставно вивів її з маркету.
У дописі зазначили, що ситуація йде в розріз із цінностями та принципами проекту, де повага до людини — базовий та найважливіший пункт.
Нам неймовірно прикро, соромно та болісно, що це не просто трапилося на локації наших маркетів, а що така поведінка для когось досі допустима, — зауважило керівництво.
Ярмарок припинив співпрацю з охоронцем та пообіцяв надалі прискіпливіше слідкувати, щоб кожен працівник з повагою, толерантністю та емпатією ставився до відвідувачів.
Також бренд не знімає із себе відповідальності та провини за ситуацію, яка сталася. Адже під час інструктажу персоналу вони не зробили додатковий акцент на пункті взаємодії з людьми.
Для нашої команди, це абсолютно очевидні речі. Утім, на жаль, ця ситуація ще раз показала, що тема інклюзивності та безбар’єрності досі залишається проблемною й потребує більшої уваги, — визнав бренд.
Він офіційно попросив вибачення у родини й усіх, кого зачепила та засмутила ця ситуація. Також адміністрація сконтактувала зі Світланою та Марком, щоб перепросити особисто та залагодити провину.
Ба більше, якщо жінка вирішить звернутися до правоохоронних органів, команда готова надати всю необхідну інформацію та сприяти вирішенню ситуації у правовому полі.
У СРСР з усіх сил намагалися створити ілюзію нездоланної нації, яка не має проблем. Тому батькам, у яких народилася дитина з інвалідністю, “рекомендували” відмовитися від неї, як від зайвого тягаря.
Після малюків ховали в інтернатах, далеко від очей світу та соціуму. Про належну освіту, ставлення та розвиток там не йшлося.
Якщо ж за свою дитину боролися, вона ставала винятком з “норми”, її уникали та не приймали. А самі батьки залишалися з малюком в джунглях непристосованого світу.
З моменту розпаду Радянського Союзу минуло 32 роки. Відтоді Україна значно виросла і як держава, і як суспільство. Та все ж не так просто викинути з голови ідеї, якими колись жили цілі покоління.
Так, інклюзія в Україні, на жаль, ще не досягла того рівня розвитку, де суспільство готове бачити та приймати абсолютно всіх.
Та в сучасних реаліях — це життєво необхідно, і не лише стосовно дітей з інвалідністю, а й усіх, хто отримав важкі фізичні чи ментальні травми внаслідок повномасштабного вторгнення.
Психолог Дмитро Вакуленко допоміг розібрати ситуацію на ярмарку та розповів про базові аспекти інклюзії у суспільстві, які варто знати кожному.
На думку Дмитра, такі ситуації трапляються через недостатній рівень освіченості у сфері психологічного здоров’я.
Адже пересічний українець мало ознайомлений з розладом аутистичного спектра (РАС), його проявами та базовими правилами взаємодії.
При цьому РАС аж ніяк не є рідкісним явищем. За даними ВООЗ, його має близько 2% населення, — розповідає психолог.
На думку Дмитра, рішення ганебної ситуації, яка трапилася на ярмарку, полягало виключно в площинні кадрового вибору.
Адже весь персонал, який безпосередньо контактує з людьми, повинен мати належну підготовку, яка відповідає специфіці цього заходу.
На ярмарку провели недостатню підготовку і організацію всього заходу загалом. Неповнолітнього вивели за межі заходу без попередження батьків — цей факт говорить сам за себе, — коментує психолог.
— Насправді проблематика необізнаності у сфері психічного здоров’я значно ширша, — стверджує Дмитро.
За останні роки українці зіштовхнулися зі страшними викликами, які є потужним фактором розвитку різних психічних розладів та захворювань.
Наприклад, за даними ВООЗ, 25% українців можуть страждати на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Тож питання охорони психічного здоров’я, зокрема і підвищення рівня освіченості, є надзвичайно важливим.
До нього треба підійти комплексно та впроваджувати освіту в різних сферах, на різних рівнях, створюючи ефективні проектні рішення.
Наприклад, поширювати інформацію щодо сфери охорони психічного здоров’я в рамках національних інформаційних кампаній.
А саме створювати зрозумілий та доступний контент про різну проблематику для різних вікових груп. Та поширювати його через соціальні мережі, телебачення, інструменти держаного ресурсу тощо.
Люди, які народилися з порушеннями ментального спектра чи інвалідністю, не мали змоги відчути інше життя та не винні у своєму діагнозі.
Вони такі ж люди, як і всі ми. Мають повноцінне право на прийняття, любов, підтримку, освіту, повагу, роботу, родину, стосунки тощо.
Та попри це вони змушені зіштовхуватися з нерозумінням, відсутністю толерантності та можливостей інклюзії в суспільстві.
Це змушує відчувати фрустрацію, депресивний настрій, відчай, сум, розпач, самотність, злість. Такі ж емоції переживають їхні близькі, рідні та всі, хто дотичний до цього кола людей.
Наш соціум і справді може бути дуже жорстоким. Багато хто не просто оминає, а й ображає, цурається, відкрито зневажає людей з інвалідністю. Психолог пояснює таку поведінку незнанням, яке викликає страх.
— Наприклад, раніше люди боялись вогню, та завдяки тому, що його опанували, цивілізація розвивається. Тут схожа ситуація. Людям, які не приймають, треба просто підвищити рівень освіченості щодо цих питань.
Над питанням інклюзії в Україні треба працювати, щоб усі українці мали ширші можливості.
Передусім слід ставитися до цих людей як до повноцінних членів суспільства, з врахуванням їхніх індивідуальних особливостей.
Якщо ти ніколи не був(-ла) дотичним(-ою) до спілкування з людьми з інвалідністю, Дмитро Вакуленко розповів про основи:
Наприклад, діти з РАС в людних місцях можуть почуватися некомфортно. Адже їм треба докладати додаткових зусиль, щоб залишатись в стишеному стані, — пояснив психолог.
Та справа з інклюзивністю таки не стоїть на місці. Багато людей працюють, щоб розв’язати проблеми й створити сприятливі умови для всіх членів суспільства.
Нещодавно ми розповідали, які проблеми виникають у дітей з особливими освітніми потребами під час війни і як їх розв’язати.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.