Часто життя минає в страху лишити уявну стабільність й ризикнути задля кращого. Зміна професії видається чимось надто ризикованим, невиправданим чи марним.
Тож можна роками працювати на роботі, яка не приносить задоволення, але нічого не змінювати. Наприклад, через зобов’язання перед рідними чи страх фінансової нестабільності.
Звісно, переходити в іншу сферу, де немає жодних гарантій, страшно. Вихід із зони комфорту може супроводжуватися сумнівами у рішенні, силах та правильності вибору. Також можуть тиснути й фінансові потреби та невідомість.
Та до зміни професії можна підготуватися, щоб пройти цей етап з комфортом. Для цього треба попрацювати не лише з фінансами, а й зі страхом невдачі та сумнівами.
Розібратися у тому, як займатися улюбленою справою та не боятися фінансової нестабільності, допомогли:
Наша психіка завжди прагне до визначеності й сталості. Коли відбуваються зміни й людина втрачає стабільність, можна відчути стрес. Цікаво, що цей стан виникає навіть тоді, коли зміни відбуваються на краще.
Щоб уникати стресів, людина обирає нічого не змінювати, — каже Олена Фроленкова. Однак стабільність, яка не передбачає істотних змін, є ворогом особистісного росту.
Річ у тім, що зростання відбувається в динаміці. Для отримання досвідів, які можуть викликати цей ріст, потрібні нові ситуації. Часто він відбувається внаслідок переживання криз і виходу з них, — розповідає експертка.
Щоб зважитися на ризик, треба чітко розуміти, навіщо це тобі потрібно. Допоможе зрозуміти свою мотивацію питання: заради чого? Заради чого ризикувати або залишати все, як є?
Важливо дослухатися до себе, адже лише ти можеш знати, коли не варто ризикувати, а коли неможливо обійтися без ризику. Коли ризик неминучий, слід гарно продумати дії.
Дослідження Research and Branding Group показало, що до початку повномасштабної війни третина українців — 32% — не мала жодних фінансових заощаджень. Лише у 23% опитаних збережень вистачило б, щоб протриматись місяць.
Ще у 23% — до чотирьох місяців, і лише у 7% опитаних запас грошей був на п’ять-шість місяців. Це ще одне підтвердження, чому так непросто зважитися змінити своє життя.
Отож, щоб пом’якшити втрату фінансової стабільності, бажано мати подушку безпеки — заощаджені кошти, на які можна забезпечувати свої потреби протягом певного проміжку часу: купувати їжу, платити за оренду й комунальні послуги тощо.
Інна Бєлянська зазначає, що таку подушку слід мати кожній родині, навіть якщо все добре та стабільно. У перспективі зміни роботи цей резервний фонд має бути збільшений — запасу грошей має вистачити не менш ніж на 6-12 місяців.
Для цього слід щомісяця відкладати певну суму. У мирні часи я рекомендувала заощаджувати 10% від місячного доходу, під час війни можна зменшити цей показник до 5%. Головне — регулярність.
Оскільки накопичення достатньої суми для подушки безпеки може тривати кілька років. Є ще один спосіб убезпечити себе та родину від раптових подій, які потребують значних грошових вкладень — страхування життя та здоров’я.
Його перевага в тому, що страховик бере на себе фінансовий тягар навіть, коли до настання страхової події ти встиг (-ла) оплатити лише перші внески.
Якщо ти наважився (-лась) ризикнути та змінити усе своє життя — це викликає щиру та велику повагу. Та варто пам’ятати, що часто ми несемо відповідальність не лише за себе, а й за рідних.
Фінансові зобов’язання обмежують, але не є абсолютною перепоною для зміни сфери діяльності. Просто в таких випадках варто детально продумати кроки до бажаної мети.
Наприклад, переходити в іншу сферу можна поступово: одночасно продовжувати працювати там, де є гарантований дохід, і напрацьовувати досвід в новій сфері, — каже психологиня.
Такої ж думки дотримується й фінансова експертка. Якщо ти єдиний (-а) годувальник (-ця) в родині, не варто поспішати звільнятися зі стабільної роботи, навіть якщо вона не приносить багато грошей та задоволення.
Спершу краще викроїти декілька годин на тиждень, щоб опановувати нову справу. Коли навички стануть більш впевненими та досвідченими, буде дохід та відчуття задоволення, можна не вагатися і змінювати діяльність.
Також, коли ти опановуєш нову справу, можна пошукати додаткові можливості заробітку, який може збільшити дохід мінімум на кілька тисяч гривень.
Не обов’язково те, що подобається та чому ми присвячуємо своє професійне життя, приносить високий дохід.
Наприклад, хтось обожнює дітей та працює у дитячому садку чи школі, хтось медичною сестрою чи бібліотекарем. Багато хто, крім основної роботи, волонтерить, допомагає фронту або ВПО.
Втім, у нас завжди є обмеження. Ми обмежені в часі, бо доба має 24 години, а нам треба не лише працювати, але й відпочивати та відновлюватися.
Тому працювати на кількох роботах — можливо, але це вимагає високої організованості та дисципліни. До того ж такий режим може виснажувати. Натомість улюблена справа зазвичай надає сил та натхнення, не лише для роботи, а й для розвитку.
Тому моя порада: намагайся шукати зайняття, яке приносить радість і задоволення, відповідає цінностям та не порушує твоїх переконань, — радить Інна Бєлянська.
— Набувай в ньому експертність і це надасть можливість згодом досягти своїх матеріальних цілей задля досягнення мрій.
Олена Фроленкова додає, що улюблена справа відрізняється наявністю не менш важливої винагороди. Це про задоволення від процесу, вдячність клієнтів, відчуття своєї корисності, приналежність до певної групи людей тощо.
Поки справа не приносить бажаного фінансового прибутку, можна спиратись на цю нематеріальну складову винагороди за виконану роботу.
Коли ми працюємо, то віддаємо свою енергію та витрачаємо час. Відповідно, очікуємо, що наші зусилля будуть винагороджуватися.
Психологиня зазначає, чим вищою буде ця винагорода, тим кориснішим для суспільства ти себе суб’єктивно сприймаєш: підіймається самооцінка і впевненість у собі.
Коли ж винагорода за роботу тривалий час не змінюється або навіть зменшується, суб’єктивно це може відчуватись як знецінення. Через це з часом знижується мотивація та може виникати вигорання.
Тож людині важливо рости та отримувати гідну фінансову винагороду. Якщо твоє життя тероризує фінансова нестабільність, варто пам’ятати, що це лише умова.
Важливо звернути увагу на те, що стоїть за цією умовою. Якщо за такою нестабільністю стоїть важлива мета, то її можна витримати.
Якщо фінансова нестабільність є наслідком не дуже вдалої професійної самореалізації чи фінансової неграмотності, то важливо подумати, як це змінити, — каже Олена.
Думка фінансового експерта перегукується з психологинею. Для створення особистої фінансової стабільності необхідно, перш за все, відкоригувати свій стиль життя:
Постарайтеся пролікуватись, і не забувайте, що профілактика та достатня фізична активність під час хронічних стресів дуже актуальні.
Ми маємо усвідомити, що жити на тому ж рівні що і до війни, найближчими роками буде складно. Зарплати не встигають за ростом цін, зростає вартість комунальних послуг тощо.
Вихід — перехід до жорсткого контролю витрат, економія та пошук додаткових джерел заробітку. Наші грошові ресурси обмежені, але головне — навчитися працювати з ними максимально раціонально.
Якщо ти живеш від зарплати до зарплати, не маючи жодних запасів — це погана практика і треба намагатися вийти з неї якнайскоріше.
Потрібно зрозуміти, як вести свої справи, щоб не просто вижити, а й примножити фінансовий ресурс. У тому числі й для того, щоб продовжувати допомагати країні та всім, хто цього гостро потребує.
Та часто примножувати свої статки та досягти фінансового добробуту нам заважає психологічний аспект. А саме — страх перед невдачею. Він може бути обумовлений попереднім життєвим досвідом та тримати в становищі нестабільності тривалий час.
Щоб знизити вплив невдач у минулому на сьогодення та майбутнє, Олена Фроленкова радить отримувати нові успішні досвіди в досягненні цілей.
— Почати можна з виконання найпростіших задач, поступово ускладнюючи їх. Це допоможе поповнити умовну скарбничку зафіксованих досягнень. Тоді зміниться суб’єктивне сприйняття ймовірності успішного розвитку подій та зросте впевненість у собі.
А як вести свій бюджет та зберегти фінанси під час війни, ми розповіли у матеріалі.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.