Політологи про перспективи визнаних Росією "республік"

Події 21 лютого стали несподіванкою і шоком для міжнародної спільноти. Росія дозволила собі знову “стати на захист російськомовного населення” та проголосила незалежність квазіутворень “ЛНР” і “ДНР”.

Чого очікувати далі від російського президента Володимира Путіна, як стримати подальші територіальні зазіхання Росії та якою буде доля нібито незалежних Донеччини та Луганщини?

На ці питання Вікнам відповіли:

Олеся Яхно — політолог, кандидат політичних наук;
Олег Саакян — політолог, громадський діяч, один із лідерів руху спротиву російській агресії Донецьк — це Україна;
Олександр Мусієнко — політичний та бізнес-консультант, керівник Центру військово-правових досліджень, адвокат.

Визнання незалежності “Л/ДНР”. Чому Володимир Путін підписав указ тільки зараз, через вісім років після початку війни?

Олег Саакян: Тому що Російська Федерація намагалася весь цей час гібридно дестабілізувати Україну, ввести проросійську владу в Україні і фактично залишити Україну в орбіті Росії невоєнними способами. Воєнний був лише одним з інструментів. Зараз ми бачимо, що Росії це не вдалося. Ми вистояли ці вісім років, тому Росія переходить до більш грубої сили.

Олеся Яхно: Путін розраховував під тиском військового шантажу нав’язати Україні політичну частину Мінська в тому трактуванні, як це бачить Російська Федерація. Нав’язати навіть те, чого немає в Мінських угодах — особливий статус, і через нього намагатися федералізувати Україну.

Але Україна не стала виконувати угоди в трактуванні РФ і трапився глухий кут. А мати вигляд сторони, що програла, у Кремлі не схотіли.

Тому визнання самопроголошених республік — це бажання Росії зберегти обличчя і у такий спосіб підвищити ставки.

Олександр Мусієнко: Мета Путіна насправді не змінилася з 2014 року. Це поступова руйнація України як суверенної держави. Він намагався реалізувати це різними методами.

Через Мінські домовленості (намагаючись змусити Україну підтримати їх у російській редакції). Це фактично могло б призвести до федералізації і, як наслідок, руйнування України.
Через залякування. Ми побачили, як довкола України накопичувалася велика кількість російських військ.
І після цього — нагнітання. Так ми дійшли до тієї точки, коли були визнані ці “республіки”.

Читати на тему

Виступ Володимира Путіна про Україну — головні тези та пропаганда для ОРДЛО

У своєму виступі Путін згадав події на Майдані, Леніна та висловив тугу за часами СРСР.

Чи можна прогнозувати подальші кроки Росії?

Олег Саакян: Зараз є два сценарії подальшого розвитку подій.

Перше — реалізація повномасштабної воєнної операції або збільшеної воєнної операції, або примусу України до капітуляції воєнним шляхом.
Другий — це гібридне розхитування плюс дипломатичний процес з додаванням ризику відкладеної війни. Тобто перехід в дипломатичне поле з виставлянням ультиматумів і з постійною загрозою можливої прямої інтервенції.

Олеся Яхно: Росія далі демонструватиме військову міць. Російські військові продовжуватимуть перебувати біля кордонів України. І Росія демонструватиме цю міць не лише щодо України, а й щодо Заходу. Тому що перебування військових уже після навчань в Білорусі — це російський контингент біля країн Східного флангу НАТО та ЄС.

Наступний крок — це будуть різні провокації: на Донбасі, на Чорному морі, кібератаки, інші гібридні кроки.

І в момент, коли Росія вважатиме, що є сприятливі обставини, вона може провести більш рішучу локальну атаку.

Якою має бути відповідь Заходу, щоб стримати Росію від подальшого наступу?

Олег Саакян: Максимально жорсткі санкції, максимальна підтримка України. Тому що в Україні створився дефіцит безпеки, яким Росія користується.

І це є прецедентом для багатьох інших точок напружень та конфліктів у світі, зокрема Тайвані, Африканського континенту, Середньої Азії.

Якщо по українському напрямку Захід не продемонструє своєї дієздатності, це матиме ланцюговий катастрофічний ефект для цілої низки інших конфліктів.

Олеся Яхно: Захід має дуже жорстко відреагувати, ввести санкції, які дуже сильно вдарять по Росії. Це має бути запобіжником для можливих наступних провокацій.

Якщо відреагує м’яко — це означатиме, що Захід сам не до кінця розуміє тих викликів, перед якими опинився. Санкції мають бути відчутні, консолідовані (США та Європейський Союз), щоб ця відповідь була зрозумілою Російській Федерації.

Що має робити Україна, щоб завадити подальшим агресивним діям Росії?

Олеся Яхно: По-перше, потрібна єдність усередині країни. Це повинні продемонструвати політики, незалежно від поглядів — це влада чи це опозиція, тому що Росія теж використовує це, щоб внести розкол, хаос.

Друге — Україна має абсолютно чітко, без паніки, прорахувати всі можливі варіанти дій з боку Росії та діяти на випередження, особливо якщо це стосується можливих дезінформацій.

Третє — всіляко плекати військово-технічну співпрацю. Не зупинятися в цьому напрямі, бо ми не є членом НАТО чи іншого військового блоку.

Четверте — більш активно говорити про перспективи вступу до НАТО.

Говорити про те, що нейтралітет не є актуальним, бо Росія сприймає це як слабкість.

Читати на тему

Що таке НАТО, як працює та які відносини має з Україною? Розбираємо разом

Розповідаємо, які цілі та завдання Північноатлантичного Союзу і чи захищатиме він Україну.

Олександр Мусієнко: Щоб запобігти планам Путіна також потрібні:

Консолідація української влади, українських політиків довкола зміцнення безпеки сектору оборони.
Сильне лідерство і правильна комунікація української влади. Постійно пояснювати, які кроки ми вживаємо і будемо вживати для захисту національних інтересів і територіальної цілісності.
Консолідація українського суспільства і готовність до дійсно національного спротиву.
Україна має звернутися до Генеральної асамблеї ООН і порушити питання про притягнення РФ до міжнародно-правової відповідальності, як держави-агресорки з усіма наступними наслідками.
Серйозна міжнародна дипломатична робота серед партнерів, щоб вони запроваджували якомога жорсткіші санкції проти РФ, а також чинили серйозний політичний та дипломатичний тиск безпосередньо на Путіна та його оточення.
Від наших західних партнерів — розширення і збільшення обсягів надання летальної зброї та засобів захисту.
Збільшення фінансової економічної підтримки нашої держави.

Це ті кроки, яких ми зараз потребуємо.

Як далі розвиватимуться окуповані регіони — за моделлю Криму чи скоріше за моделлю Абхазії, коли республіки кинуті напризволяще?

Олег Саакян: Я думаю, зараз взагалі про розвиток цих територій не йдеться, вони поки що будуть ударним фронтиром для реалізації воєнних операцій. Якщо ситуація перейде у форму затяжного протистояння без розширення зони бойових дій, тоді, цілком вірогідно, що це буде Абхазький сценарій.

Про Кримський сценарій зараз нічого не говорять. Крім того, кількість техногенних, соціальних, екологічних викликів, демографічне вигорання на цих територіях роблять їх розвиток вкрай дорогим і майже неможливим.

Росія настільки виснажила ці території за вісім років, що про їх розвиток складно говорити.

Олеся Яхно: Звичайно, за моделлю Криму не буде. Принаймні у якійсь найближчій перспективі Росія не вводитиме їх до складу Російської Федерації, тому що це — новий виток санкцій.

Путін дивитиметься на реакцію Заходу і використовуватиме це рішення по максимуму крок за кроком, step-by-step.

У разі військових провокацій це дозволятиме Росії уникати прямої відповідальності, адже “це не ми”, це нібито незалежні утворення.

Росія використовуватиме їх по максимуму як в пропагандистській площині, так і в якості плацдарму для можливих військових провокацій проти України.

Олександр Мусієнко: Ніхто туди нічого не вкладатиме. Жодні інфраструктурні проекти, як в анексованому Криму, не робитиме. Крим потрібен Росії як військовий майданчик. А тут (ОРДЛО — ред.) нічого подібного не буде.

Будуть якісь дотації, якась економічна допомога російськими рублями цим територіям. Але розраховувати на те, що там буде якийсь рай на землі — теж ні.

Навіть якщо на деякий час Росія вкладе туди якісь гроші, то це буде рекламна акція, яка довго не триватиме. Це буде така депресивна точна на українській мапі, на жаль, через дії Росії.

Ранком у мережі була інформація про те, що “визнання” так званих “Л/ДНР” буде у межах Донецької та Луганської областей. Мається на увазі вся непідконтрольна територія чи територія областей за адміністративним поділом України?

Олеся Яхно: Це питання зараз дискутується, чи це буде в тих межах, які є на сьогодні; чи буде вказано, що це (адміністративні — ред.) межі областей, але в будь-якому разі це суттєво не змінює ситуацію, ця казуїстика.

Якщо там не буде вказано, що це повністю Донецька та Луганська області — це не означає, що Росія не може вдатися до військових провокацій.

Олег Саакян: Те, як Російська Федерація їх визнала, вона залишила розмите формулювання, яке дозволяє говорити про кордони як і в наявних сьогодні межах, так і в можливості апелювання до кордонів у рамках Донецької та Луганської областей.

Вони спеціально залишили відкрите формулювання для того, щоб ним можна було потім маніпулювати.

Олександр Мусієнко: Дискусії з цього приводу тривають. Росія тут сформулювала для нас певним чином пастку.

Якщо почитати указ, який вийшов учора за підписом Путіна, там написано: “Визнати Донецьку народну республіку”. І ні слова про кордони.

Пастка в тому, що відсутнє конкретне формулювання і Росія може цим надалі маніпулювати, кидаючи через своїх маріонеток, представників невизнаних республік, інформацію, мовляв: “Ми готові до звільнення всієї Луганщини або всієї Донеччини”.

І так шантажуючи Україну і використовуючи це як засіб тиску.

Читати на тему

Реакція світу на визнання Путіним "ЛДНР"

Перша реакція світової спільноти на визнання Путіним “ЛДНР”

Як світові лідери відреагували на визнання Росією псевдореспублік “ЛДНР”.

У чому сила України в ситуації, що склалася?

Олег Саакян: У тому, що ми вистояли. І Росії вже довелося корегувати плани. Зрозуміло, що промова Путіна — це був замах на сто гривень, а удар на копійку. Наприкінці звернення мало бути не визнання “ЛНР” і “ДНР”, а оголошення воєнної операції стосовно України.

Перший удар — гібридний — ми витримали. Інша справа, що це тактична перемога, яка поки не конвертована в стратегічну і не факт, що зможе бути конвертована.
Українське суспільство демонструє цю стійкість — це вже наша перемога.
Захід уже повернув на стіл перемовин Північний потік — 2 і заблокував його — це також перемога і можливість тиску на Російську Федерацію.

Поки що є аргументи як песимістичні, так і оптимістичні. Наступні 48 годин будуть визначальними.

Олександр Мусієнко: У нас зараз надзвичайно консолідована нація довкола ідеї, що потрібно захищатися, що давати гідну відсіч ворогові, й це дуже добре.

Цей дух і цей потенціал потрібно розвивати, плекати і підтримувати: через територіальну оборону, рухи національного спротиву, через настрої в суспільстві.

Якщо ти хочеш бути в курсі подій, радимо подивитися дайджест щодо ситуації в Україні: визнання незалежності “Л/ДНР”, заяви Путіна та реакція світової спільноти.