Чи зможуть ЗСУ незабаром звільнити Херсон? Олег Жданов про сценарій подальшого розвитку війни та зміну тактики Росії

Оперативна ситуація на фронті щодня рясніє контроверсійними подробицями: від успіхів на півдні до запеклих боїв на сході. Чи перейшла вже Україна до позиційної війни з Росією, чи втрутиться Білорусь і наскільки дієве та ефективне озброєння, що надсилають нам союзники — Вікна обговорили з військовим аналітиком Олегом Ждановим. 

Герой нашого інтерв’ю як експерт щоденно розповідає мільйонам українців, як трактувати ті чи інші події на фронті на своєму YouTube-каналі Олег Жданов. А у розмові для нашого матеріалу аналітик ексклюзивно озвучив сценарій подальшого розвитку ситуації й відповів на запитання, за яких умов ЗСУ мають шанси деокупувати українські території.

 Про звільнення територій

— Щодня Генштаб доповідає про наступ ЗСУ на Південнобузькому напрямку. Які в нас шанси суттєво просунутися там незабаром і, як заявив президент Зеленський, коли ми можемо остаточно звільнити Херсон? Що змінилося на нашу користь на цьому напрямку?

— Змінилося те, що ми трішки накопичили сил, підтягнули резерви, і хоча нашої абсолютної переваги поки там нема, у нас ще є, на відміну від російських військ, мотивація на звільнення цих територій. У російських військ, вочевидь, мотивації немає вмирати за український Херсон, тому вони й не тримаються за ці оборонні рубежі, які вони там ретельно будували й продовжують, до речі, будувати. 

На деяких напрямках ми дійсно маємо успіх, потроху просуваємося в бік Херсону. Протягом літа цілком можливо, що ЗСУ зайдуть в Херсон.

Річ у тім, що нам треба дочекатися постачання озброєння, яке нам обіцяє Захід. Ті наші очікування на кінець червня – початок липня, на жаль, сьогодні вже зміщаються на серпень. Після заяви міністра оборони Сполучених Штатів Ллойда Остіна ми розуміємо, що більш-менш великі надходження озброєння будуть до серпня. Ми повністю залежимо від постачання зброї нашими партнерами.

Специфіка напрямку, щоб зайти в Херсон, складна, тому що місцевість в основному степова. Вона добре прострілюється і нема де заховатися, нема за що зачепитися.

Але якщо ми будемо мати хоча б вогневий паритет реактивної артилерії, тоді у нас є надія, завдяки нанесенню вогневого ураження противнику, вибивати їх з цих рубежів і просуватися далі під прикриттям авіації й артилерії ЗСУ. 

Ми змушені так робити, тому що, якщо ми не будемо застосовувати дистанційні засоби ведення війни, то будемо зазнавати великих втрат. І ці втрати можуть вплинути на якість наших наступальних дій. Тому, артилерія й авіація залишаються основними чинниками нанесення вогневого ураження противника.

Читати на тему

Мої батьки в окупації. Щемлива історія студентки з Херсонщини, чиї рідні відмовилися покидати дім

Понад усе на світі 21-річна Ганна Зайцева боїться більше не побачити рідних і не повернутися додому. Читай її історію.

— Якщо Південь буде звільнений, у нас є можливість йти на Крим у майбутньому? Чи можливе взагалі таке рішення?

— Це цілком імовірний сценарій, якщо ми звільнимо Херсон, якщо у нас буде відповідне угрупування військ і ми будемо просуватися в бік російського кордону. Тоді ми дійдемо до Перекопська і до Чонгара.

А далі треба буде розв’язувати питання стосовно того, наскільки для нас це буде можливо: наскільки Крим буде укріплений на той момент і яка кількість російських військ буде присутня у Криму.

Якщо кількість російських військ буде малою, щоб зупинити ЗСУ, то треба заходити й проводити військову операцію. Але в будь-якому випадку вирішувати буде президент на підставі доповіді Генштабу.

Проблема первинного входу у Крим ще може бути географічна — невелика частина суходолу для проходу військ.

Якщо російські війська зроблять те, що не зробили ми свого часу, а саме зосередять там достатню кількість військ і артилерії, щоб унеможливити наш вхід, от тоді для нас це буде проблема. А якщо вони будуть відступати й у них не буде достатньої кількості військ для того, щоб зробити там надійний вогневий заслон, тоді ми можемо спокійно входити й просто розвивати наступ на території півострова.

— Які шанси, що росіянам вдасться взяти Сєвєродонецьк і Слов’янськ, куди вони зараз кидають чимало сил? Чи означає це, що Донбас буде втрачено у межах областей у майбутньому? Чи стане нам сил вигнати росіян звідти?

— Росіяни ще можуть лізти й далі, але у них немає оперативних резервів. Вони перекидають з інших напрямків війська.

Вони маневрують військами всередині України, а свіжих батальйоно-тактичних груп на сьогодні ще нема. І щоб їх сформувати, їм потрібна пауза.

Ми таку паузу їм надавати не будемо, а будемо намагатися далі наносити вогневе ураження з метою виснаження угруповань російських військ. І от це дає нам шанс на те, що виснаження все ж таки настане, тобто кількість розгромлених військ буде перевищувати ті поповнення, які ідуть з Російської Федерації. Тоді в нас є шанс на звільнення цих територій.

Читати на тему

Окупанти обстрілюють та нищать домівки у глибокому тилу Донеччини. Розповідаємо про ситуацію в Добропіллі

Розповідаємо про наслідки обстрілу Добропілля на Донеччині.

Чи втрутиться Білорусь у війну

— Ви розповідали раніше, що Лукашенко може віддати наказ наступати на Україну, хоч далеко білоруси не просунуться. Чому ця можливість є зараз? Чи свідчить це про безнадійність дій російської армії самотужки?

— Річ у тім, що загроза з боку збройних сил Білорусі виникла не вчора. Вона існує з першого дня війни. Лукашенко намагався налякати нас, що він ось-ось вступить у війну. Так, ми дивилися на соціологію — які настрої в армії та в білоруському суспільстві. Але така загроза існує досі.

Зараз Лукашенко грає вже більш серйозно в тому сенсі, що розгортає збройні сили, постійно проводить навчання. З одного боку, це можна розцінювати як підготовку до війни, а з іншого — як затягування часу щодо невступу до війни. Дійсно, місцевість півночі України не найбільш сприятлива для того, щоб вводити війська і розвивати наступ. Тільки на вході вже можна отримати нищівну поразку від ЗСУ, і на цьому весь наступ зупиниться.

А що буде далі з самим Лукашенком — можна тільки здогадуватися. Що з ним зробить білоруський народ за такий ганебний вчинок?

Але все одно Лукашенко грає в цю гру, ніби “ми готуємось до війни, але поки не готові”. І загроза залишається, ми не можемо скидати її повністю з рахунків. Для Російської Федерації це має дуже велике значення як політичне, так і воєнне.

Річ у тому, що якщо Білорусь втручається, то Україна буде змушена воювати на два фронти. А це дуже велике навантаження, ще ніхто не вигравав війну на два фронти. Другий момент — Росія покаже всьому світу, що в неї є підтримка, є союзники, які готові не просто політичними заявами підтримувати РФ, а готові воювати за Росію. Тому, загроза є. Можна залишити вірогідність наступу Білорусі 50 на 50.

Читати на тему

Є тенденції до загострення: Грабський про ситуацію на кордоні з Білоруссю

Чи є реальні загрози нападу з боку Білорусі? Відповідь військового експерта.

Про озброєння

— Україна оптимістично сприйняла новину про ленд-ліз і західні постачання зброї. Чи можна сказати, що допомога союзників вже нам допомагає отримати перевагу над ворогом? Чи дала ця підтримка наразі бажаний ефект?

— Так, цілком. Фактично ми на сьогодні воюємо шляхом західних постачань. Наша стара техніка, що ще залишилася неушкодженою, плюс постачання західних партнерів – це і є оснащення ЗСУ. До речі, британські бронетранспортери вже їздять Донбасом, артилерія працює, комплекси Гарпун заступили на бойове чергування. Зараз нам ще трошки нададуть ракет за кількістю кораблів чорноморського флоту.

 Про зміну тактики Росії

— Як змінилася тактика Росії? Ми вже перейшли до позиційної війни?

— На жаль, росіяни нав’язали нам позиційну війну. Сьогодні вони не роблять карколомних кроків, бо бачать, що ініціатива на їхній стороні. Вони переважають в чисельності, у вогневій міці й нав’язують позиційну війну. Їм ця тактика знайома, зрозуміла, а для нас це, на жаль, крок назад.

Ми не можемо вести маневрову оборону, як це було в перший період війни, тому не можемо наносити їм значне вогневе ураження. Ви подивіться, наскільки впали втрати противника на сьогодні у порівнянні з першим етапом війни. І це дає їм впевненість в тому, що вони нас все ж таки дотиснуть. Але у них не виходять, попри те, що вони не шкодують ні людей, ні техніки. Вони розуміють, що в них є запаси і в людях, і в техніці.

Була така інформація ще на початку війни, що коли Путіну перший раз доповіли кількість втрат, яка складала 10-11 тисяч, він сказав: “Ніякі втрати не можуть бути у порівнянні з тим, що ми отримаємо в разі перемоги”.

Тобто, він сказав: “30-50 тисяч втрат — це допустима ціна в результаті перемоги”.

Для нього така кількість вбитих — взагалі не проблема. Сьогодні розвідка дає таку інформацію: до міноборони РФ надійшло 42 тисячі звернень щодо місцеперебування військовослужбовців, які проходять службу в Збройних силах Російської Федерації. Тобто, росіяни вже шукають 42 тисячі осіб. Їх міністерство оборони не знає, що відповісти на ці запити.

— Як наша армія еволюціонувала за своєю потужністю і досвідом у цій війні? Які уроки ми отримали й чи є нам чого повчити світ?

Будь-яка армія міцніє, коли вона набуває бойового досвіду. У нас цей бойовий досвід іде щодобово. І кількість людей, які пройшли війну, зростає щодня. Вони можуть передавати досвід тим, кого мобілізують сьогодні. Ми вчимо, ми готуємо нових бійців і потім вони потрапляють на фронт. Але не так, як у Російській Федерації — там фактично ненавчених і непідготовлених людей кидають у бойові дії. Але складність полягає у тому, що ми маємо наразі ніби-то шалену цифру військових — 700 тисяч.

Але я нагадаю, скільки у нас кордону із ворогами – дві з половиною тисячі лише суходільного. І ми змушені наші 700 тисяч людей розтягнути вздовж усього кордону.

Ми не можемо зібратися докупи, бо тоді треба буде зняти війська в Чернігівській, Сумській області, в Рівненській, Волинській. І що тоді? Відкрити кордон? На жаль, ось така вимушена ситуація.

— Західні чиновники нещодавно заявили — повідомляє CNN — про три сценарії розвитку подій, один із яких наразі це глухий кут, де жодна зі сторін не досягає успіху. Другий — перемога Росії на Донбасі й третій — зупинка наступу росіянами, видана за перемогу. Який з цих варіантів ви зараз бачите найбільш вірогідним?

— Є два чинники, які дозволяють зробити певний висновок стосовно цього матеріалу у CNN. Перший — там немає оптимістичного сценарію, де Україна перемогла.

І друге — цей матеріал повністю є протилежністю зовнішньої політики Білого дому.

Тому, я роблю висновок, що це суто замовний матеріал, який замовили лобісти російських інтересів у США. В Сполучених Штатах преса працює за принципом “кожен може висловити свою думку”. Тому, я вважаю, що це суто замовний матеріал під інтереси РФ, в якому нам пропонують обрати з трьох лих найменше. А я б запропонував четвертий варіант, де ми перемагаємо і звільняємо свою материкову територію. А вже питання Криму – треба дивитися за обставинами.

 Про українців

— У чому сила українців?

— Сила українців в нашій ментальності — ми не можемо помиритися всередині, коли ми залишені одне з одним сам на сам. Але коли з’являється зовнішній ворог, то ми об’єднуємося і спочатку розбираємося із зовнішнім ворогом. А потім повертаємося до наших внутрішніх сварок. Поки що всі стоять для того, щоб захистити країну, відбитися від ворога, а потім повернемося до розмов про те, який борщ на кухні (посміхається).

Нині ЗСУ показують окупантам, що наша армія зміцніла за останні роки і готова дати їм гідну відсіч. Особливо це показує те, що ми пототопили не одне судно легендарного флоту РФ. Нещодавно українські військові знищили буксир Василий Бех та ЗРК Тор.

До речі, у Вікон тепер є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!