“Розберуся з суперниками на ринзі — продовжу захищати Україну”. Історія українського кікбоксера Романа Щербатюка

8 липня у Бірмінгемі, штат Алабама, США, стартували 11-ті Всесвітні ігри — своєрідна Олімпіада для неолімпійських видів спорту.

Одним з українських атлетів, які захищатимуть спортивну честь країни, став чемпіон світу з кікбоксингу Роман Щербатюк. Хлопець — чотириразовий володар Кубка світу, переможець Кубка Європи, бронзовий призер чемпіонату континенту, віце-чемпіон і чемпіон світу. Тепер в його колекції є й бронза зі Всесвітніх ігор.

Але не тільки спорт присутній в житті Романа. З початку повномасштабного вторгнення він захищав Україну від окупантів, а після закінчення змагань планує повернутися на фронт.

Початок повномасштабної війни

Під час повномасштабного вторгнення Росії Роман був у рідних Черкасах. Він добре пам’ятає той день. 

— У мене вже була зібрана тривожна валіза, я приблизно знав, що робитиму, якщо це станеться.

Я почув вибухи, і батько подзвонив зі словами: “Ромо, прокидайся, почалася війна”. Мене кинуло в холодний піт, — пригадує хлопець. 

Утім, Роман не зволікав. Узяв свою мисливську рушницю і пішов до територіальної оборони з батьком. Згадує, що спочатку поїхали на один із новостворених блокпостів для підсилення поліціянтів. Також, за словами спортсмена, за три – чотири дні тероборона була повністю сформована й чоловікам видали зброю.

Потім Романа відібрали до групи швидкого реагування, почалася бойова підготовка. Після неї — перше таємне завдання. Близько місяця хлопець охороняв стратегічні об’єкти міста. Каже: жили просто неба, у польових умовах, на холоді й морозі. 

Як потрапив на передову

Вже у квітні бійців почали готувати до фронту. Виїжджали на полігон, вчилися стріляти, метати гранати.

— Коли ми вирушали в Луганську область, зрозуміли, що “наркомани й алкоголіки” закінчилися.

Проти нас воювала добре підготовлена армія — вагнерівці, кадирівці, російські військові. Розслаблятися не можна було.

Треба було щомиті бути максимально зібраними, — розповідає Роман.

Коли чоловіки приїхали в Попасну, Романові запропонували стати гранатометником. Хлопець зізнається, що не мав такого досвіду, лише читав інструкції та дивився відео на YouTube. Попри це, він погодився.

Хлопець розповідає, що не міг повірити у реалії навколо, здавалося, що то комп’ютерна гра. Тож тут йому допомогло спортивне минуле й підготовка, насамперед — моральна. 

Спортсмен зізнається, що порівнював усе з виходом на ринг: коли боїшся, але навіть самому собі в цьому не зізнаєшся. 

— Коли дісталися місця висадки, почалася паніка. Сержант Вишневецький навчив мене: “Якщо чуєш свист — лягай”.

Під час кожного свисту я падав на землю. Я ще не розумів, далеко це чи близько. Я падав, вставав з важким рюкзаком і продовжував іти.

І це теж було, наче уривки з фільму про війну. А я — персонаж, — згадує Роман.

— Нас зустріли хлопці, ми дійшли до місця дислокації. Потім наш командир каже фразу, яку я запам’ятав на все життя: “Ласкаво просимо в Попасну”, — розповідає спортсмен.

Читати на тему

Мені пощастило, все могло закінчитися інакше — Тайра розповіла про повернення і найважче у російському полоні

Українська військова Тайра, яку нещодавно звільнили з полону, розповіла про найважче і найстрашніше у російському полоні, а також дала поради тим, хто постраждав від війни.

Війна на фронті

Роман розповідає, що у Попасній були запеклі бої. Ворог не припиняв артобстріли та використовував дрони, за якими відразу прилітали снаряди. Коли вдавалося, спали на дошках, ящиках і кожухах. Їжа була, але за нею зайвий раз ніхто не ходив, щоб не дати ворогу шанс викрити підрозділ. 

— У нас була вулиця, яку ми захищали. Ми вирили великий окоп і там облаштувалися. А ворог намагався нас вибити. Тактика була така: робили розвідку боєм, визначали позиції — і туди починався потужний артобстріл. Гранатометні системи. І так по колу: розвідка боєм — артобстріл.

Вони так працювали до повного знищення позицій. На останній день, перед виходом з Попасної, у нас уже не було позицій. Все було зруйноване до підвалів, — каже Роман.

Поговорити з батьками та коханою вдавалося рідко, проте вони підтримували, завжди говорили, що чекають додому.

В зоні бойових дій черкаські тероборонівці провели місяць. Вони опинилися віч-на-віч з професіоналами-головорізами та вистояли. Після повернення з Попасної Роман Щербатюк освідчився своїй дівчині, відтак вони одружилися.

Повернення у спорт

Ще на початку березня президентка Федерації кікбоксингу ВАКО Ольга Павленко пропонувала Роману їхати на збори в Польщу. Але він відмовився. Тож до 12 травня спорту в його житті не було. 

Фото: Faceebook

— Коли ми вийшли й повернулися до Черкас, я почав лікувати вибухо-шумову травму. Були шуми, дзвін у вухах, головний біль, — каже солдат.

Проте вже на шостий день поїхав-таки на спортивні збори — завдяки клопотанням тренерів збірної. Хлопець сильно хотів повернутися воювати, але все ж змінив фронт на спорт. Буквально за кілька тижнів Роман переміг на Кубку світу! 

Нині ж він здобув бронзу на Всесвітніх іграх у США.

Коли розберуся з суперниками в ринзі, продовжу захищати Україну, — твердо заявив Роман.

Українські спортсмени, співаки й бізнесмени залишили свою звичну роботу й стали на оборону України. Неабияку сміливість проявляють українські жінки, які знищують окупантів на рівні з чоловіками. Раніше ми розповідали історію Євгенії Емеральд, української снайперки, яка покинула свій бізнес заради оборони Батьківщини.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!