Жінки сильні, не треба опускати руки. Історія Ганни, яка народжувала в окупованій Бучі без лікарів

“Дівчата, прокидаємось, збираємось, будемо спускатись до підвалу”, — так почалась повномасштабна війна для адміністраторки Ганни Тимченко з Бучі. Тоді вона була у пологовому. 

Сьогодні ми розповімо тобі ще одну історію про відважну українку. Ця історія — частина спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері. Він є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей. Більше дивись у спецпроекті Мадонна. Життя триває.

Як усе почалося

Початок великого вторгнення РФ Ганна зустріла в пологовому у Києві, перебувала там під наглядом лікарів. Але згодом вирішила виїхати з чоловіком до Бучі.

Ми до останнього не вірили, що все це відбувається з нами, що дійсно почалась війна, — пригадує жінка.

Думки про те, що Київщина буде окупована, не виникало, зізнається Ганна. Тож подружжя залишалося у рідному місті. А далі змоги виїхати вже не було.

Про евакуацію за кордон не думали, адже чули багато новин про те, як розстрілюють машини й мирних жителів. 

— Мої батьки виїхали до Німеччини, досі там. Мама каже, що повернуться, коли буде перемога. Нас дев’ятеро в сім’ї. Моїм молодшим братикам, це близнюки, по півтора рочка, — ділиться Ганна. 

Читати на тему

Акушерка кладе на мене дитину і… за вікном вибух! Інтерв’ю з українкою про материнство під час війни

Ольга Шпачук, яка народила під час війни, поділилася своїм досвідом та розповіла про роль матері в сучасних реаліях.

Вагітність та пологи в окупації

Народжувати жінка мала 27 лютого. Загалом вагітність у неї протікала добре. 

— Сусіди навіть дивувались і не вірили, що мені ось-ось народжувати. Але я дійсно не переймалась ні через що. Я тоді думала тільки про себе і свою майбутню донечку. 

Ганна бігала в укриття, підіймалася сходами на восьмий поверх, була дуже активною. Попри це жінка розуміла — народжувати доведеться вдома. 

— Коли ми намагалися виїхати 28 лютого, то дізналися, що в наш бік суне колона танків, і вирішили, що повертаємось. З того дня я розуміла, що у мене вже немає вибору і народжувати доведеться вдома.

Тоді за допомогою звернулась до інтернету. Чоловіку теж скинула посилання, щоб і він готувався.

— Це вже зараз я думаю, як це могло обернутися по-іншому, але на той момент думала тільки про краще. Я була впевнена, що все буде добре. 

Жінки сильні, не треба опускати руки. Історія Ганни, яка народжувала в окупованій Бучі без лікарів / 3 Фотографії

Уже в окупації Ганна познайомилася з сусідкою, лікарем-терапевтом. Та попередила, що про пологи знає небагато, але допомогти повинна.

— За це я їй дуже вдячна. Що я б робила без неї — не знаю, — зізнається Ганна.

Чоловік теж мав бути присутнім, адже подружжя планувало партнерські пологи. Та коли Ганна почала народжувати і вже був час лягати на ліжко, попросив відійти в іншу кімнату. 

Тоді й народилась донечка Аліса. Сусідка оглянула Ганну й сказала, що, на перший погляд, усе минулося добре, без розривів. 

Жінки сильні, не треба опускати руки. Історія Ганни, яка народжувала в окупованій Бучі без лікарів / 2 Фотографії

Виїхати у пошуках безпеки

На третій день після народження немовляти подружжю вдалося виїхати. За годину зібрали все необхідне, на машину наклеїли листи А4 з написом ДІТИ, білі полотна й рушили колоною разом з сусідами. 

— Проїжджали через російські блокпости (їх було десь десять).

Все, що бачила з вікна, не вкладалось у голові. Бачили і розбиту колону танків по вулиці Вокзальна в Бучі, і трупи наших мирних жителів, які просто лежали край дороги, і розстріляні автівки… Це була дорога в невідомість. 

На щастя, все вдалося. І вже тоді Ганну з малечею вперше оглянув профільний лікар. 

— Були трошки проблеми з пуповиною, бо ми лишили завеликий шматочок і перев’язували нитками. Лікарі нам відрізали (зайве), прищіпку вдягнули, все добре, — розповідає жінка. 

Далі родина опинилась у Бердичеві, бо мала там знайомих. 

Київ ми навіть не розглядали, хоча у нас там квартира батьків. Вирішили їхати кудись далі. 

Так сім’я опинилась на Рівненщині. Там пробула ще два тижні й невдовзі після зачищення Київської області від окупантів повернулась до Києва, а восени — й до рідної Бучі.

Але росіяни сімейне гніздечко увагою не оминули. 

Будинок у нас цілий. Вони у нас полазили, пограбували, трошки поперевертали речі, але то таке. Я кажу: нам дуже пощастило, що є хоча б куди повернутись. 

А скільки людей залишились без домівок! 

Про свої емоції тоді й зараз: що змінилося

Ганна зізнається: тоді ні про що не турбувалась. Налаштовувалась тільки на краще і думала про донечку. Намагалась оминати трагічні новини, не брати близько до серця. 

Коли народилась Аліса, вчиняла так само, щоб не втратити молоко та грудне вигодовування. 

Зараз уже трошки важче. Коли згадую пологи і все, я вже можу і зі слізьми все це згадувати. Раніше такого не було. Це, може, якась захисна реакція була. 

Ганна була тією, хто підтримував усю родину — чоловіка, брата, який лишився в Україні, і маму, яка за кордоном доглядала за рештою дітей. 

Ганна певна: під час війни все переосмислюється, і роль мами ти вже сприймаєш трошки інакше. Переконана, що це зрозуміє тільки кожна мама. А загалом повномасштабне вторгнення навчило жінку ще більше цінувати спільний час із родиною. 

Почали цінувати кожну мить, яку проводимо з нашими близькими. 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Anna Timchenko???????? (@anna__mommy22)

Напуття для жінок України

Тим, хто ще не завагітнів, Ганна каже: можна не боятися, бо коли як не зараз? Війна вчить кожного, що відкладати на завтра не треба — треба діяти сьогодні. 

А тим, хто ось-ось має народжувати, Ганна радить менше стежити за новинами; думати тільки про себе, свою родину і дійсно налаштовувати себе на краще. 

Жінки сильні. Не треба опускати руки. Віра в найкраще і віра в нашу перемогу. Я думаю, що вона буде вже незабаром. 

Дивись важливий проект – присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ! 

Фотовиставка Мадонна. Життя триває – з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.

Всі фото: Instagram

І не пропускай ще одну зворушливу історію. Як військова психологиня Вікторія Кравченко попри посаду, небезпеку та блекаути наважилася на другу дитину під час війни.