Тричі брали у полон, катували та забивали людей на очах! Моторошні спогади полоненої з Херсонщини

Антоніна Чередник працює заступником керівника на агропідприємстві у селі Новодмитрівка біля Херсона. Розмову глушать звуки вибухів, жінка до них вже звикла. Каже, вірить у те, що росіян скоро виженуть з території України. Як не сумнівалася у тому, що звільнять Херсон. За час окупації вороги тричі брали Антоніну у полон.

— Першого разу мене тримали добу. Вночі до мене приводили гвалтівника, який порвав на мені жакет, — ділиться жінка.

Того разу її відпустили, з вимогою співпрацювати та прославляти Росію, переоформити підприємство на РФ та взяти російський паспорт. Вона цього не зробила — прийшли вдруге, а потім і втретє.

Про пережите у катівнях

Останній арешт тривав три тижні. Спершу утримували в одному приміщенні.

 На моїх очах одного збили до смерті. Відкрили двері моєї камери, щоб побачила, що зі мною буде, коли не піду на співпрацю, — розповідає Антоніна. 

Потім окупанти перевезли її у підвал Головного міського управління поліції. Там колись був міський відділ НКВС. Камери — спадок радянської каральної машини. Росіяни взяли на озброєння методи своїх дідів-убивць. 

З часу полону Антоніна Чередник не була у тих приміщеннях. Поки не може знайти сил навіть прийти на слідчий експеримент. Але жінка попросила надіслати фото камер, з-поміж кількох впізнала свою — номер п’ять.

У цій камері нари, дві полички, вузенький прохід, завширшки 2 м. У таких камерах людей могли утримувати тижнями. Знайдено ознаки катувань: в одній з камер висіла петля. Антоніна добре пам’ятає цю петлю. І каже, це лише один із методів тортур.

— Вони у підвалі прямо розстрілювали хлопців. Вони били їх, ламали. “Ми цього вже занулили”, — казали окупанти.

На нас психологічно тиснули. Чотири дні не годували. Два дні в туалет не водили, — згадує Антоніна.

Жінки трималися, як могли. Вони втратили лік часу. Щоразу, знущаючись, окупанти  вимагали одне і теж: отримати російський паспорт, працювати на Росію, здати інформацію про військових, спецслужбовців та патріотів України. 

Антоніну Чередник шукали її близькі. Донька написала пост, який миттєво розлетівся мережею, і росіяни про це дізналися. Вона наголошує: розголос шкодить, вороги отримують додаткові важелі тиску.

Читати на тему

Не вперше в Україні! Інтерв’ю з росіянами, які катували мирних людей на Харківщині

Дізнайся імена російських воєнних злочинців, що катували людей на Харківщині.

Російський паспорт відтягувала до останнього

Одного дня наглядачі вивели з приміщення співкамерниць Антоніни. У відчаї жінка згодилася отримати паспорт і перереєструвати підприємство. Виходу, каже, просто не було, але зволікала до останнього. Вона хворіла та не отримала російський паспорт, не співпрацювала з росіянами.

За місяць Херсон звільнили. Скільки людей катували у камерах слідство достеменно не встановило і досі. Фото тих, кого підозрюють у цих злочинах, розміщують у відкритій Telegram-спільноті. Антоніна впізнала свого, але поки триває слідство, не каже журналістам. Вона вірить, що злочинців покарають.

Українці на окупованих територіях продовжують вести боротьбу з ворогом. Раніше ми розповідали історію боротьби села П’ятихатки на Херсонщині.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!