Ірина на фронті вже вісім років виборює свободу.
Ми переможемо тільки тоді, як не тільки військові, а й цивільні всієї України будуть єдиним цілим. Єдине велике ядро, яке протистоятиме всьому, — переконана військовослужбовиця.
У 2021 році ми тільки в грудні вийшли з зони бойових дій, каже Ірина. А в лютому 2022-го знову погнали, ешелоном буквально зібралися, за два дні ми вже були у районі Сватового. 23 лютого близько першої ночі — все і почалося.
— Нам треба об’єднатися думками та силою волі, і одразу однією ціллю відвоювати наші кордони. От тоді вже ми можемо говорити про якусь силу, коли ми будемо всі разом, — каже Ірина.
Вона переконана: люди — це не олов’яні солдатики, яких сказали десь поскладати. Їх треба відстояти і зробити так, щоб вони лишилися живі. Ірина зізнається: її надихав Херсон, коли все ж вдалося звільнити Херсонську область.
— Коли ти їдеш, і діти, і дорослі вистрибували замурзані, брудні з підвалів з прапорами.
Люди, що були в окупації стільки! Ти за них переживаєш, а вони тобі вареники несуть, борщі тягнуть. Вони кажуть, що довго чекали, дуже довго хотіли, щоб ми прийшли, — пригадує Ірина.
Тяжко, каже, дивитися новини. Особливо — бачити дитячі смерті.
— Я як мама, у самої серце болить, коли щось не так, коли діточки поранені. І хочеться дати їм відповідь, щоб вони відчули, як боляче нам. Але з іншого боку, я починаю переосмислювати. Ми ж не маємо їм уподібнюватися.
Ми тільки хочемо свою Україну відвоювати, нам Росії не потрібно, — каже військовослужбовиця.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію 29-річного військового Нацгвардії Віталія Вереса.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.