Підписала контракт у свої 18, відтоді — жодного дня без обстрілу! Історія медикині Олесі

Ця історія про тих, хто не був народжений для війни, але пішов на неї з власної волі, бо інакше не міг. 

Олеся підписала контракт два роки тому, тоді їй було 18 років. Дівчина знає: бойові медики потрібні завжди. 

Найстрашнішим днем для Олесі під час повномасштабної війни стало 1 березня 2022 року, коли на них сунула російська техніка та піхота, накривала артилерія, рота зазнавала втрат. Жоден виїзд не минув без обстрілу їхнього екіпажу, розповідає дівчина.

Під час чергового такого, вона півтора кілометра разом із водієм несла засніженими стежками пораненого в ноги побратима.

Дівчина завжди перебирає зібраний медичний рюкзак, який був з нею на всіх евакуаціях. На цупкій тканині фломастером від руки виведені слова, які підтримують, коли стає тяжко. А біля медикаментів завжди лежить синьо-жовтий прапор у целофані, аби не забруднився.

Читати на тему

Вогонь в очах та зброя у руках. Історія 15-річної Ярослави, яка робить усе, аби продовжити справу батька

Це покоління заслуговує на повагу! Історія 15-річної Ярослави, яка мріє продовжити справу батька.

У зенітному підрозділі, де служить зараз, Олеся — єдина дівчина. Каже, що не хоче ані вивищуватись, ані відставати від побратимів, адже всі вони на рівні роблять спільну справу. Усі вони — команда, на яку командир батареї може покластися.

За цей період в Олесі три контузії, але найскладніше, зізнається, втрачати своїх.

Вона не знає відповіді на запитання, коли закінчиться війна, але робить для цього усе можливе, як і сотні тисяч українців у пікселі.

Розповідь іншого захисника, який залишився один на Азовсталі та пройшов 200 км пішки, щоб опинитися на волі, вражає не менше. Читай історію незламного бійця Олександра.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.