Лікар з Маріуполя залишився без ноги, але з бойовим настроєм продовжував боротись за свободу

63-річний Леонід поїхав з Маріуполя близько місяця тому. Там чоловік працював дитячим ортопедом-травматологом у міській лікарні.

Під бомбардуваннями він оперував, під звуки вибухів дивився, як окупанти стирали рідне місто з лиця землі.

Дуже багато хворих, дуже багато травм, так само дуже багато смертей.

За словами Леоніда, удари Градами були ще легкими. Найстрашнішим виявилось скидання окупантами авіабомб та ракет з літаків на приватний сектор.

Ще на початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України чоловік разом із дружиною перебралися жити до підвалу. Звідти щодня Леонід і ходив на роботу, поки 19 березня не потрапив під обстріл біля свого будинку. Сам пам’ятає лише жахливий біль у нозі, її врятувати не вдалось, тому довелось ампутувати.

Місяць потому, 21 квітня, Леонід з дружиною наважилися тікати. Проте російські окупанти, попри домовленості про зелений коридор, людей не випускали.

Тому Леонід з дружиною та разом з волонтерами відправились у селище під Маріуполем, де два тижні чекали можливості виїхати. Це вдалось лише 8 травня, коли люди на свій страх і ризик вирішили їхати вночі, поки окупанти спали.

Читати на тему

Поранених буквально збирають по частинах. Валерія Татарчук про потреби лікарень, щедрість українців і власну мотивацію

Валерія Татарчук розповіла про роботу благодійного фонду Твоя Опора під час війни та найбільші потреби людей.

Леоніду з дружиною пощастило добратися до дітей, які живуть у Черкасах. Звідти чоловіка доправили до Львова. Тепер він прямує на реабілітацію та протезування до Норвегії. Чоловік сподівається, що повернеться вже у мирну Україну, де на нього чекають дружина з дітьми.

Хочеться лише одного, щоб Україна отримала перемогу і знищила ворога якомога скоріше.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію дитячого нейрохірурга, що 46 днів рятував діток та жив на роботі.