Вони оббивали пороги військкоматів! Неймовірні історії українських добровольців

Сьогодні в Україні відзначають День українського добровольця. Саме цього дня 2014 року прямо з Майдану вирушили перші 500 бійців-добровольців для формування першого добровольчого батальйону.

Після цього ще сотні тисяч українців прийшли захищати Україну. Та, фактично, добровольцями сьогодні став весь український народ.

Ми вільний народ. Завжди боролися за незалежність, — говорить доброволець Дмитро Остапчук.

Чоловік — двічі доброволець. Уперше пішов на фронт у 2014 році — в батальйон Київська Русь, хоч міг і не служити. Батальйон сформувався переважно з активістів Майдану та жителів Київщини. Більшість із них були добровольцями.

21 серпня батальйон вже заїхав у зону АТО, а 25 серпня — прийняв перший бій.

Дмитро служив біля Дебальцевого, аж поки не стало змикатися кільце. Та з напівоточення вдалося вийти. Після того Дмитро прослужив ще рік.

Зрештою повернувся до цивільного життя, аж до 24 лютого. Повномасштабна війна застала його за кордоном, де чоловік працював. Але вже за кілька днів повернувся в Україну.

— Я приїхав у військкомат, кажу: давайте, щоб я вже до вечора був у бригаді. Працівник військкомата відкрив двері в інший кабінет, а там стояла парта зі стопками військових квитків людей, які теж хотіли. Сказали чекати, — пригадує захисник. 

Та чекати довго Дмитро не міг, тому тимчасово пішов в охорону військкомату. Разом з поліцією одним із першим заходив у спалений Ірпінь та всіяну тілами Бучу. Сьогодні Дмитро вже служить у 32 бригаді та передає бойовий досвід побратимам.

Читати на тему

Вирішив, що потрібно воювати — інакше б не зміг! Вражаюча історія захисника Юрія до Дня українського добровольця

Повномасштабну війну він зустрів з повною амуніцією та власним бронежилетом. Тому 24 лютого одразу долучився до добровольчого формування.

Так само оббивав пороги військкомату й боєць, який жартома просить називати себе красунчиком. Чоловік ділиться, що лише на четвертий чи п’ятий раз погодились допустити його до медкомісії.

Чоловікові — 57 років. Воювати прийшов за сина, який захищав Маріуполь, а потім потрапив у полон. Рік від нього нічого не було чути, але виявилося — живий. Батько вірить, що син обов’язково повернеться. Проте воювати хоче до перемоги.

Вирішив піти звільняти не лише сина, але й усіх полонених.

У 32-й бригаді, яку сформували нещодавно, добровольців багато. В усіх них різні причини, каже командир бригади. Однак мотивація одна на всіх — захищати рідну землю.

Це саме те, що маємо ми та не має ворог.

Також раніше ми розповідали історії медиків-добровольців, які безперервно надавали допомогу на деокупованій Херсонщині.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!