Місто Маріуполь окупанти безперервно обстрілюють з Градів. Люди вимушені жити без зв’язку, газу та тепла.
“Зелених” коридорів досягти дуже важко, тому люди, щоб врятуватися, на свій страх та ризик тікають з міста пішки.
Закохана пара втратила одне з одним зв’язок, та хлопець, щоб урятувати кохану, прийшов до неї через все місто пішки, попри обстріли та загрозу смерті.
Данилу й Вікторії по 18 років. Хоча війна на сході триває вже половину їхнього життя й вони звикли до вибухів, цього разу все було значно серйозніше.
Два дні, й ми вже просто не вставали з підлоги, бо все обстрілювали з Градів.
Хлопець жив на іншому кінці міста разом із бабусею, та попри це вирішив іти до коханої, бо додзвонитися чи зв’язатися інакше було неможливо.
Чекати чи вагатися часу не було. Тому півтори години Данило рішуче йшов під обстрілами.
Я йду, не знаю, що мене чекає попереду. Працюють Гради, вулицею розкидані трупи.
Кохана Данила, Вікторія, чекала на хлопця щодня. Виходила на подвір’я з надією, що він прийде.
Він прийшов 9 березня, й сказав мені, що хотів прийти ще 8, з букетом.
Данило врятував не лише дівчину Вікторію, а й її родину — бабусю та сестру. Спершу хлопець забрав усіх до себе з надією, що там безпечніше.
Проте безпека в місті Маріуполь дуже умовна. Їхнє життя залежало від випадку, а для багатьох, хто розраховував на випадок, життя закінчилося назавжди.
Тож Данило вирішив, що час тікати з міста. Вся родина і навіть пес рушили в бік Києва та подолали 25 км пішки.
Дорогою родина Вікторії вирішила зупинитися в Запоріжжі, а закохані разом з бабусею Данила рушили далі, адже в Києві на родину чекала мама хлопця.
Шлях з Маріуполя до Києва тривав понад тиждень через російські блокпости, заміновані поля та обстріли.
У них одна мрія на всіх: повернутися додому та жити нормальним життям.
Сьогодні Україна отримала тисячі героїв, які захищають її та рятують людей. Одним із них можна вважати чоловіка, який вивіз із Маріуполя вже тисячу людей, ризикуючи власним життям.