“Я відчув, як очі згасли…” Як незрячі внаслідок війни люди вчаться адаптуватися до побуту та жити

На Рівненщині працює табір для бійців, які на війні втратили зір. Військові вчаться жити у світі, якого не бачать — давати собі раду в побуті, користуватися технікою, самостійно пересуватись містом і в громадському транспорті. Це непросто, але кожен намагається навчитися бути максимально самостійним.

Інструктор з орієнтування знайомить військового з маршрутом, за яким ітимуть містом, та попереджає про перешкоди, на які можна натрапити. Для людини, яка нічого не бачить, це непросто.

51-річний Руслан зі Львівщини боронив Україну ще від 2014 року. Окупантів нищив і під час повномасштабного вторгнення. Та минулого літа дістав мінно-вибухову травму очей на сході держави.

Я одразу відчув був момент — очі почали згасати. Останнє, що пам’ятаю, це погляд в небо, — розповідає учасник бойових дій Руслан.

Відтоді боєць вчиться жити по-новому. Вже вдруге приїхав у Рівне на реабілітацію, у спеціальний табір, де таким як Руслан допомагають призвичаїтися давати раду собі в побуті. 

Про перепони у місті для незрячих інструктор добре знає, адже сам бачить лише на п’ять відсотків. Орієнтуватися самотужки у просторі навчився. Тепер допомагає і бійцям.

Відновлювальний табір для військових, які втратили зір на війні, у Рівному організовують уже вдруге. Цього разу — для шести ветеранів з різних регіонів України

Координатори проекту кажуть, захисників, які через отримані травми не бачать, дедалі більшає. Тому в країні потрібно створювати спеціалізовані центри реабілітації для військових. 

Подивись по темі

0:05:11

Скандинавська ходьба допомагає військовим не лише навчитися ходити на протезах, а ще й дає змогу повернутися на фронт

Дивись сюжет про заняття зі скандинавської ходьби для військових.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про безкоштовну програму допомоги сім’ям військових, що запрацювала у Черкасах.

До речі, підписуйся на Телеграм та Інстаграм Вікон. У нас цікаво!