Цього дня в рамках національного телемарафону Єдині новини ми продовжуємо спільний проект Міністерства культури та Українського інституту національної пам’яті Історичний спротив — розвінчування російських історичних міфів.
Доцент Національного університету оборони імені Черняховського Ростислав Пилявець розповів, у чому подібна і чим відрізняється та війна від сьогоднішнього російського вторгнення.
У цих двох війнах є дуже багато спільного, але є і відмінне. Спільне те, що в природі нацизму, радянського соціал-інтернаціоналізму і сучасного рашизму лежать расизм і ксенофобія, несприйняття і відверта нетерпимість, яка є вищою до інших народів.
Як і нацизм, рашизм піднімається на ідеях реваншизму. Це потрібно для реалізації амбітних планів, завоювання не лише Європи, а й світового панування.
Спільними в німецько-радянській війні та російському вторгненні в Україну є масові руйнування, хоча і тут є примітки. Ми можемо згадати небагато прикладів знищення житлових будинків — скажімо, Сталінград, Чернігів.
Але в нас цих прикладів уже більше: Маріуполь, Харків, Сєвєродонецьк, Буча, Ірпінь та багато інших міст.
Тут рашизм перевищив нацизм.
Іншим чинником є ставлення до цивільного населення. Німецькі солдати ставились досить терпимо до цивільних, якщо вони не чинили спротиву. Були винятки, проте до більшості виявлялась терпимість. Рашистам же неважливо кого вбивати.
Німці мали сувору заборону на будь-які стосунки зі слов’янками, а також на зґвалтування. А росіяни, як у віршику “От якута до бурята, все мы — русские ребята”, чинять масові злочини, як і радянські солдати, які ґвалтували не тільки німецьких жінок, а й землячок.
Знищення церков і храмів є ще однією спільною річчю між фашизмом та рашизмом.
Раніше ми розповідали про День пам’яті та скорботи 22 червня: чому відзначають та які традиції.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!