Для кожного з нас перші спалахи війни у пам’яті мають свої короткі кадри. Тисячі українців заціпеніли, коли побачили, як обвалюються стіни Харківської облдержадміністрації.
Цей кадр для багатьох став чи не першим страшним доказом війни. Харків б’ють, бомбардують, поливають авіаударами, нищать цілі квартали, але він стоїть — гордий і незламний. Запускає рух трамваїв, ремонтує дороги, проводить світло й висаджує квіти.
Його бомблять, а люди повертаються по тисячі на день, бо люблять Харків і ворогу віддавати не збираються.
За тиждень до вторгнення у Харківській ОДА проводилось екстрене засідання РНБО під головуванням президента, тепер та сама зала — знищена.
— Вже є висновок експертів, що будівля відновленню не підлягає, — каже голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.
Третина Харківщини нині окупована. За 100 днів війни ЗСУ вдалося звільнити 23 населені пункти області.
За даними міської ради, у Харкові зруйнована третина житлового фонду, кількість жертв серед цивільного населення наближається до 800, і це без окупованих територій.
Оборонці продовжують метр за метром звільняти Харківщину. З 23 звільнених населених пунктів області дев’ять — завдяки 227 батальйону, 127 бригаді Територіальної оборони України. Саме вони вийшли на кордон з РФ.
Мешканці, що повернулися, вперше бачать свої будинки за 100 днів, заходять до своїх квартир, якщо вони вціліли. Власники квартир однієї багатоповерхівки на північній Салтівці не можуть потрапити до помешкань звичайним шляхом, адже перекриття однієї з секцій склалося у під’їзд.
Тож люди разом винайняли кран із люлькою, щоб потрапити до квартир і забрати найцінніше.
Люди забирають речі й кажуть, що чудово жили до початку війни у мирі та спокої, та договорити не вдається, бо знову чутно вибухи. Харків після 100 днів війни — поранений, але нескорений.
Дивись також хронологію війни в Україні та найвизначніші події 100 днів опору.