Встаєш, витираєш сльози та розумієш — далі буде краще. Співачка Люсі про творчість, материнство та силу сенсів

Українська музична індустрія від початку Незалежності ділилася на дві частини: поп-сцена, яку очолили й не відпускають відомі “мастодонти”, та андеграунд, де молоді та талановиті виконавці просто створюють свою музику, не прагнучи популярності чи впізнаваності.

Сьогоднішня наша історія — саме про представницю інді-поп музики, яка якісно заповнює свою нішу українським звучанням. Христина Варламова, більш відома під псевдо Люсі, стала популярною у 2017 році.

Її творчий шлях не схожий на інші: дівчина прагне створювати якість, а не кількість. Голос — впізнаваний, стиль — неповторний, сюжети пісень переплетені з Біблією та власним досвідом. 

Нині у доробку Люсі декілька синглів та один альбом. Серед найвідоміших композицій: Досить, Марія Магдалина, Ніч, Різні, Останній роман.

Хто така Христина Варламова насправді, які сенси несе проект Люсі та як війна змінила життя жінки — про все це редакція Вікна-новини поспілкувалася зі співачкою в ексклюзивному інтерв’ю.

Люсі: хто вона така 

Христина Варламова розпочала свій творчий шлях у шкільні роки, коли вперше написала поезію. Як розповість вона далі — згодом навіть писала наукову працю на тему особистої творчості.

Популярність серед слухачів українського інді-попу прийшла у 2017 році. Легке псевдо Люсі запам’ятовувалося, врізалося в пам’ять.

— Псевдо Люсі зробило вас таємничою. Який сенс ви вклали у своє сценічне ім’я?

— Це був абсолютно рандомний вибір. Я просто хотіла коротке псевдо, досить яскраве, яке б запам’ятовувалося. Проект Люсі не планувався як щось серйозне, що буде жити роками. Швидше, просто ім’я під кліп пісні Досить. 

Ми не довго думали. Люсі? Люсі! Є буква І, що точно натякає на українську ініціативу. 

— Чи переосмислили ви з часом ці сенси? Що вкладаєте в Люсі зараз?

— У моїй творчості основний лейтмотив — це біблійні сюжети. Згодом ми прив’язали до цього Святу Лючію або Люсію — це свята мучениця. Тобто додається більше релігійного аспекту і зараз мені подобається це, сенси підходять моїй творчості.

Я вважаю, що кожен артист і є тим мучеником, тому що потрібно достукуватися до аудиторії, потрібно виборювати новий досвід, щоб поділитися ним у піснях.

— Чому саме релігія? Це вразлива для вас тема з дитинства, чи прийшли до цього у більш зрілому віці?

— Я не можу сказати, що народилася у дуже набожній сім’ї. Звісно, практично кожна українська родина сповідує релігійні традиції: Різдво, Великдень тощо. Я вірила в існування Ісуса Христа і Бога, в якусь матерію.

Це визріло в мені, коли я вступила до журналістського факультету і ми вивчали літературу азів — Біблію. Коли я почала писати поезію та класти її на музику, то біблійні мотиви самі з’являлися переді мною. Напевно тому, що я була ще дуже молодою, не мала життєвого досвіду, який могла б конвертувати у творчість, — пояснює Христина Варламова. 

Я брала свої сюжети з Біблії й розумію, що вони насправді є вічними.

Люсі зізнається: навіть через шість років вона прослуховує свої перші пісні й розуміє, яке правильне рішення ухвалила тоді. 

— Це було правильно: не писати трендові тексти, а транслювати молодій аудиторії такі історії.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Ost Anders Festival (@ostandersfestival)

— Чи плануєте ви масштабувати Люсі?

— Це був скоріше експеримент і він, власне, не вийшов за свої рамки. Просто я стала дорослішою та розумію, що потрібно визначити — Люсі буде сайд-проектом чи основним. Мені легко вдається писати тексти, вони відгукуються у людей. 

Я розумію, що варто масштабувати свою творчість, виходити на новий рівень, аби Люсі стала моєю основною професією. 

Як це зробити — я знаю. В мене є освіта PR-ниці, яку до того я ніколи не використовувала. Це наче вміти робити класну роботу для всіх, але не для себе, — жартує співачка. — Я намагаюся робити музику більш професійно, більше спілкуюся зі ЗМІ й веду соціальні мережі.

Не бути білою вороною і чекати, доки мене помітять, самі віднайдуть десь на платформах.

Проте, зараз це складно поєднувати з материнством та ще однією роботою, яка нині і є основною. Тож вчусь правильно керувати своїм часом, — каже дівчина. 

Про війну, материнство та побут

Окремою темою для обговорення та висвітлення є героїзм жінок, що народжують під час війни. Ті, хто вважали перебування в Україні небезпечним, зважилися вагітними виїздити з рідного дому та шукати безпечного місця для себе та своєї дитини.

— Як для вас почалося 24 лютого, і як виїздили з України?

— На початку повномасштабного вторгнення я вже була на третьому місяці вагітності. Богдана народилася у Берліні.

Виїзд з України став сюрпризом не з приємних. Я цього взагалі не планувала, все було “заточене” під те, що ми збираємося створювати сім’ю саме в Україні, в Києві, в нашому комьюніті. Бо сім’я — це не тільки твій дім, це твоя мова, сусідство, друзі й усе навколо. 

Термін народження дитини був запланований на осінь, всі розуміли: будуть провокації, обстріли.

Таким був мій досвід. Напевно, так мені судилось. Я добре знаю англійську, володію німецькою, тож народжувати було легко. Я намагалася абстрагуватися і присвятити себе саме цим емоціям, прожити їх так, як того хотіла.

Зараз мрію повернутися в Україну і показати доньці все, що дороге мені.

Читати на тему

Радість материнства: як не боятись і чи варто народжувати під час війни

Психологи пояснюють бажання народити дитину під час війни та радять, як позбутися страху і набути відповідальності перед материнством.

— Як ви поєднуєте творчість та материнство?

— Мене сім’я підтримує, допомагає у всьому. Немає чіткого поділу на жіночі справи й заняття з дитиною та чоловічі обов’язки — лише заробляти гроші й навіть не підходити до доньки, — пояснює Люсі.

Всі допомагають потрошку: дивляться за дитям, поки я пишу музику, бо розуміють, що мені треба реалізовуватися, аби бути щасливою людиною.

Мені здається в сучасному світі цілком нормально поєднувати самореалізацію та материнство. 

Мій чоловік знає, що музика — це те, чого від мене не забрати. Та й сам він мені багато в чому допомагає: з обкладинками на пісні, продакшеном.

Він проявляє ініціативу, коли розуміє, що мені потрібен час на музику та її створення. У наших стосунках ми все проговорюємо, спілкуємось, будуємо діалог. 

Фото: lucimuz/Instagram

— Чи допомагає вам хтось у створенні пісень, кліпів?

— Звісно. Хоча більшу частину роботи я виконую самотужки, та не змогла б усе робити сама — навіть фізично.

Важко бути на всі руки майстром, ще й робити справу якісно.

У мене є друзі, які допомагають з проектом Люсі. Це зв’язки не лише в Україні, а й по всьому світу. Цього року я два місяці була в Україні, й за цей час ми встигли зробити кліп до пісні, обкладинки. У мене друзі — стилісти, фотографи тощо. Це значно економить гроші, я можу віддячити подарунками.

Більшість контактів я отримала саме завдяки моєму проекту. Тобто це були просто люди, які самі писали мені з пропозицією допомогти. Власне, так ми познайомилися і з чоловіком теж. Зрештою, зараз я маю коло друзів у Києві, які так само творять, як і я. І ми підтримуємо одне одного.

До речі, дуже смішний момент: мене вже просять про допомогу молодші музиканти. Я вже для когось —  музичний Гуру, — ділиться Христина Варламова.

— А якими виконавцями та виконавицями ви надихаєтеся?

— Мені особисто подобається Shygirl — британська виконавиця, американська співачка Олівія Родріґо. Зараз більше працюю з вокалом, тому надихаюсь тими, у кого він є, навіть Weeknd мені подобається.

Мені відгукується, коли я в пісні впізнаю інші композиції та сюжети. Це вже сучасне мистецтво, коли автор закладає якісь алюзії на інші твори.

Серед українських виконавців зараз дуже багато нових цікавих артистів з’явилось, українська творча спільнота росте, слухачі підтримують наших виконавців. Мені подобаються співачки Юві, Мар’яна Клочко. Іноді й Надю Дорофєєву можу послухати, її експерименти з музикою справді круті.

Читати на тему

Все тримаю в собі, але висловитися хочеться — Надя Дорофєєва про пісню з Кацуріним та новий етап у творчості

Співачка Надя Дорофєєва розповіла, як змінилася її творчість під час війни.

Плани та мрії Люсі

Попри складнощі, Люсі прагне розвиватися в улюбленій справі. А ще має мрію, спільну на всіх українців: аби війна закінчилася українською перемогою.

— Які маєте плани та про що мрієте зараз?

— Звісно, найбільша мрія — аби закінчилася війна. Для себе хочеться, можливо, трошки більше підтримки, тому що все-таки люди в нас дуже вороже налаштовані до артистів, які знаходяться за кордоном, не в контексті. Та я так не вважаю.

Так, я перебуваю за кордоном, але я ж не перейшла на англійську мову, не підкорюю латиноамериканські ринки. Я залишаюсь українською співачкою. Я співаю українською.

Щодня ти розумієш, хто ти є: виходиш на вулицю й чуєш не свою мову, не свою культуру, не свої традиції. Ти ще сильніше це переживаєш.

Нині співачка працює над піснею, яка написана та зроблена під впливом переживань війни. Також Люсі планує активно розвивати свій Instagram, працювати над новим альбомом.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Luci ???? (@lucimuz)

— Є якась фраза, що постійно вас надихає?

— Я не керуюсь якимись фразами, просто знаю, що далі буде тільки краще. Завжди так.

Це навіть не девіз, а життєвий досвід: щоб не ставалося — навіть найтрагічніші події, — ти все одно встаєш, витираєш сльози та розумієш, що далі буде тільки краще.

Ми всі переживаємо якісь зміни. Хай вони різкі, болючі — потім буде краще, це правило життя.

— На вашу думку, в чому сила українців?

— Наша сила — в географічному розташуванні. Ми всі зараз думаємо, що це дуже велика проблема і наш недолік — бути сусідом агресивно налаштованої держави. Але наше географічне розташування збудувало і наш менталітет, вплинуло на культуру.

Нам потрібно це полюбити, навчитись цим користуватись, берегти та захищати й ніколи більше не пускати “в гості” ворога, — висновує Христина Варламова.

Війна змінила творчість багатьох українських виконавців. Раніше ми розповідали тобі про виконавицю Марисю Чуприненко, яка трансформує свій біль у творчість.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.