“Ти покриваєшся плямами, ти що, хвора?!” — це питання я вперше почула у віці десяти років. Відтоді пройшла довгий шлях, щоб у 16 різко відповісти: “Я не хвора, це моя особливість”.
Плями на моєму тілі вже не з’являються, бо лікарі прописали жорстку дієту, яка нині рятує моє життя. Діагноз целіакія, здається, міг перекреслити нормальний розвиток мого організму, проте батьки зробили все, щоб життя склалося інакше.
Про “європейську хворобу” целіакію, продукти без глютену, наслідки для організму та чому манна каша є відвертим ворогом для дітей нового покоління, редакторка Вікна-новини розповідає з власного досвіду.
Раджу до прочитання всім, хто хоч один раз чув у свою адресу коментарі про неприродну худорлявість.
Зараз мені майже 20 років, маю прекрасну роботу та здорові стосунки з навколишнім світом і, головне, — із собою. Люблю готувати для себе та пробувати нове поєднання смаків.
Але також маю проблеми зі шкірою, уже кілька років вага мого тіла не змінюється, а від вживання продуктів, у складі яких є пшениця, ячмінь чи жито, тіло вкривається сухими червоними виразками, шлунок перестає перетравлювати їжу, з’являється нудота і погане самопочуття.
Pexels
Усе це — про целіакію, яку лікарі змогли виявити лише у віці десяти років. Але це слово у середньостатистичної сім’ї з Заходу України тоді викликало більше страху, ніж розуміння. Інтернет не мав детального пояснення ані українською, ані російською мовами.
Водночас список заборонених на той час продуктів доходив до сотні показників. Тоді здавалося, що їх і в природі стільки не було, скільки я не могла їсти.
Непереносність глютену у важкій формі не взялася нізвідки. Вона була вродженою, але довгі десять років мій організм труївся від сніданків, обідів та вечер, які тоді дитячі лікарі та дієтологи називали здоровими та корисними.
Бабусин рецепт манної каші раніше здавався поживним та головне — ситним. Складалося враження, що діти справді ростуть саме завдяки їй. Та насправді така страва дуже “забиває” дитячий кишківник, не приносить користь та більше шкодить.
До того ж манна крупа, як і ячмінна та пшенична, містить багато не надто корисного гліадину.
Гліадин (глютен) — це мукополісахарид, який міститься в оболонці деяких злаків і викликає некроз — змертвіння ворсинок кишківника, функцією яких є всмоктування поживних речовин з їжі.
Саме високий рівень гліадину в організмі спричиняє реакцію на продукти, що містять клейковину. Гліадин винищує ворсинки у кишківнику, тож корисні речовини не всмоктуються: натомість людина отримує інтоксикацію шкідливими речовинами.
Наша травна система має складнощі з перетравленням глютену, тому навіть якщо ти не страждаєш на целіакію, часте та значне споживання продуктів, що містять цей білок, може негативно вплинути на роботу шлунково-кишкового тракту.
Також справедливо зазначити, що целіакія може стати набутою за життя. А ще природою целіакії є спадковість та генетика, інші аутоімунні захворювання.
Виявити непереносність глютену може лише аналіз крові на антитіла та біопсія кишківника.
Якщо у тебе спостерігаються такі симптоми, варто негайно звертатися до лікаря. Навіть якщо річ не в целіакії, такі відчуття свідчать про збій роботи організму, який треба дослідити та лікувати.
На жаль, часто симптоми целіакії можна сплутати з кишковою інфекцією. До того ж діагноз поширено йде під руку з непереносністю лактози, що може ускладнити дослідження.
З такими симптомами варто одразу звертатися до гастроентеролога, який зможе діагностувати захворювання.
Лікар-гастроентеролог також детально дослідить кишківник, шлунок, підшлункову залозу, печінку та жовчний міхур.
Насправді зараз проблеми з пошуком та підбором ідеальної дієти при глютенонепереносності не постають так гостро, як це було у 2013 році. Багато виробників виробів із борошна позначають свої продукти знаком gluten free, на якому зображено перекреслений пшеничний колос.
Та виробляють такі продукти іноземні компанії. Знайти безглютеновий хліб чи пасту можна або у спеціалізованих магазинах, або на великих українських гуртівнях.
Поки асортимент і досі залишається вузьким, а пропоноване — не надто смачним.
Відправною точкою для мене стала фраза когось із однокласників у п’ятому класі. Я не могла їсти звичайну випічку зі шкільної їдальні, а мамин кукурудзяний хліб твердів за кілька годин до стану каменя. Тоді я спробувала шматок звичайної булочки — за якийсь час мені стало зле.
“Ти покриваєшся плямами, ти що, хвора?!” — почула я. Відтоді харчування на людях стало для мене психологічно важким.
На щастя, коли людина обличчям до обличчя стикається з проблемою, вона намагається розв’язати її доступними методами. Звідси почалося моє навчання жити звичайні дні, які доповнені новими звичками та продуктами.
Фото: Вікторії Мельник
Готуючи їжу зараз, я розумію, як мені пощастило стикнутися з цим діагнозом у дитинстві. Тоді мої харчові звички лише формувалися, тож зараз я з легкістю вживаю все те, що люблю, без шкоди для організму.
Найбільшим недоліком є вартість відповідної продукції. Наприклад, ціна невеликого буханця хліба в спеціалізованих магазинах коливається від 80 до 155 грн. Упаковка борошна — залежно від сировини, — від 90 грн до 195 грн.
Солодощі на різних інтернет-прилавках можна знайти як від 12 грн, так і до 200 грн за упаковку.
Але є й хороша новина! Виробники виготовляють безглютенову вівсянку, манну крупу (яка вже точно корисна), різні макаронні вироби та навіть відповідні вітаміни, які мають концентрацію необхідних елементів.
На щастя, зараз пекарні часто випікають торти та пироги з безглютенового борошна, без молока та часто навіть без яєць. Тож день народження зі свічками у торті відбувається гарантовано!
Безглютенове харчування стало популярним в Україні лише протягом останніх років. Та й те, продуктів на ринку досі залишається мало, власне виробництво практично не налаштоване, а бізнес, що пропонує такі послуги, закривається.
Наприклад, велика торгова марка гуртових магазинів запустила власну лінійку безглютенових продуктів, як-от борошно, дріжджі, макаронні вироби, хлібці та солодощі, соуси. Але хліб вони не випікають.
У центрі столиці тривалий час працювало кафе з безглютеновою випічкою, та через повномасштабне вторгнення прилавок на Олімпійській зачинився, випічку більше не продають.
Натомість у Європі таке харчування було поширеним давно, адже вважається здоровим та правильним.
Наприклад, п’ять років тому я побувала в Італії. Країна випічки, жителі якої ніколи не смакують рідкими стравами, але обожнюють піцу та пасту, мають де розгулятися!
Unsplash
Практично у кожному ресторані чи кафе можна було обрати піцу на коржі без глютену. В супермаркетах продавалися заморожені безглютенові вироби.
Але найбільше шокувало те, що у місцевих МакДональдзах було окреме безглютенове меню, з бургерами та нагетсами! Редакторка ніколи в житті не їла смачніших бургерів після цього, але чекає, що масова популярність безглютенових меню дійде до українських закладів харчування уже найближчим часом.
Це болюча тема для людей, які справді розуміються на темі безглютенових продуктів. Якось я натрапила на рекламу по телебаченню, де мовилося про дитячі фломастери.
Яким же було моє здивування, коли біля вищої за середню ціну такої продукції написали та наголосили: не містить глютену.
Чи це була помилка виробника, чи маркетолога — мені не відомо. Та закрадається відчуття, ніби десь тут заховалося шахрайство.
Суспільство нині у пошуках експертності та здорового способу життя, а гучні слова про продукти без глютену/лактози/ГМО/цукру/яєць та подібне тільки збурюють людей. Під високими цінами може ховатися неправдива історія про глютен у фломастерах, якого там і бути не могло.
Водночас деякі виробники виготовляють м’ясні вироби без глютену. Тут теж шахрайство? Не зовсім.
Не секрет, що багато ковбас та сосисок виготовляють не з відбірного м’яса, а з додаванням сої. Трав’яниста культура рослини родини бобових соя також містить глютен. Тож якщо виробник зазначає відсутність у м’ясному виробі глютену, це означає, що ковбаса чи сосиски справді виготовлені з м’яса.
А як бути з позначкою “може містити сліди глютену”, яку часто помічаєш у складі круп чи сніданків, соусів та навіть сиру?
Буває так, що сам по собі продукт не містить клейковини, проте під час виробництва до нього може потрапляти глютен через різні технічні обставини. Наприклад, якщо цехи розташовані поруч або якщо фасування відбувається на одному складі.
Depositphotos
Нерідко я питаю у закладах харчування склад тієї чи іншої страви, уточнюючи про непереносність глютену. Щастить, якщо розуміють з першого разу. Проте часто мене перепитують: “Перепрошую, чого-чого вам не можна?”
Чи ображає це? Ні. Швидше розчаровує, бо з таким рівнем обізнаності ми ще довго не побачимо у МакДональдз безглютенове меню.
Адже попит формує пропозицію — це економічна аксіома. А ще я часто згадую приказку: “Дурний, бо бідний, а бідний, бо дурний”. Тут без спроб когось образити, радше нагадування, що доки ми не почнемо дізнаватися щось нове — з будь-якої сфери, — це не почне з’являтися у масовій культурі; а ось доки масово цього не вимагатимуть, то дізнаватися не буде потреби.
Раніше українцям було важко прийняти веганство, але до нього звикли. Можливо, настав час заявити й про глютен?
Якщо ти плануєш відмовитися від глютену добровільно чи за станом здоров’я, можеш спробувати спекти безглютеновий хліб! Рецепти хліба без глютену у духовці та хлібопічці ми писали в нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!