Кілька днів тому українське суспільство сколихнуло ще одне потрясіння: Європейська спілка радіомовлення та телебачення відмовила Україні в проведенні Євробачення 2023. Натомість право проводити пісенний конкурс передали Великій Британії, яка цьогоріч зайняла почесне друге місце. Та чи правомірно це?
З одного боку, ще ніколи раніше конкурс Євробачення не проводила країна, що знаходилася у стані війни. Але з іншого — саме проведення конкурсу наступного року в Україні було б чималою підтримкою для нашої держави від усього цивілізованого світу.
То що ж відбулося насправді, які мотиви приховує у собі відмова від ЄМС та чи можливо змінити рішення — детальніше про це розповідає Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
У відповідь на рішення Європейської мовної спілки Олександр Ткаченко опублікував на своєму Facebook допис, що він має намір оскаржити таку заяву ЄМС.
Зрозуміло, що для того, аби оскаржити таке рішення, Україна повинна навести вагомі аргументи. За словами Ткаченка, такі точно є.
— Наш суспільний мовник надав всі відповіді на запитання, які були перед нами поставлені. В цьому брали участь і наші Міністерства з безпеки та внутрішніх справ. Ми надавали повну та чесну інформацію стосовно того, що зараз відбувається в Україні, надали список попередніх локацій, де Євробачення може пройти безпечно.
На жаль, дискусії стосовно важливих запитань на презентації не було озвучено. Як грім серед ясного неба, за 30 хвилин до оголошення офіційного рішення ЄМС, нас поставили перед фактом, що Євробачення 2023 в Україні — не буде.
Ткаченко запевняє: на усі його спроби пояснити ЄМС та керівництву Євробачення про можливі обговорення інших варіантів проведення конкурсу, жодної комунікації з ним не заводили.
— Це неможливо, бо… — неможливо! Ось і все пояснення.
Що відбулося?
Багато європейських країн змінювали свої конституції заради того, щоб мати змогу законно поставляти нам зброю для боротьби з РФ. Зараз відбуваються неймовірні раніше речі, бо ми швидкими темпами стали кандидатом на члени в ЄС. І це — прямі жести доброї волі в сторону України, це підтримка нашої держави на європейських майданчиках.
То чому Європейська спілка мовлення не може змінити свої правила та відкрити нове обговорення для розв’язання цього питання шляхом пошуку спільного рішення, яке б влаштувало всіх?
Олександр Ткаченко запевняє, що багато Міністрів культури європейських держав висловили свою підтримку у праві України приймати Євробаченя 2023 у себе.
— Цілком справедливо є й те, що більшість європейських політиків шоковані тим, як швидко ухвалилося рішення стосовно майбутнього проведення конкурсу. Можливість провести Євробачення у воєнній Україні — це знак віри у нашу перемогу.
У нас працюють театри, у нас працюють історичні заповідники. Варіантів, як безпечно провести цей захід, у нас достатньо. Тож ми зробимо все для відновлення переговорів з керівництвом Євробачення.
Ми просто погано розуміємо натяки
Олександр Ткаченко розповідає, що негативне рішення ЄМС не взялося нізвідки. Це просто ми про нього дізналися пізніше, аніж варто було.
— Ще у перші дні після перемоги Kalush Orhestra були відповідні натяки, що Євробачення 2023 не хочуть проводити в Україні.
Просто ми натяки погано розуміємо, бо самі говоримо прямо.
На думку міністра, таке кулуарне рішення про крадіжку Євробачення з України просто так не залишиться.
Причина відмови
Звісно, причиною відмови стали бойові дії, які тривають на нашій землі вже 116 днів.
Security reasons — це позвучало офіційною причиною.
Попри це, Ткаченко згадує: у 2017 в Україні теж була війна, але тоді ніхто не протестував проти проведення конкурсу у Києві. Так само проводився конкурс і в Ізраїлі, де ризики ракетних ударів існують постійно.
— У нас є декілька варіантів, як проводити Євробачення 2023 безпечно, зокрема й з нашими сусідами-партнерами. Один із варіантів проведення є місто поруч із кордоном. В будь-якому випадку, ми консультувалися із нашими силовиками щодо безпечного місця.
До того ж питання не у перенесенні проведення до Британії. Просто сам процес винесення остаточного рішення видався нам нечесним. Форма прийняття рішення, відверто кажучи — хамська.
Чи було це рішення лише страхом за безпеку, чи мало воно під собою підтекст — поки зрозуміти важко. Сама організація ЄМС достатньо бюрократизована, і цим можна пояснити звичну роботу “по витоптаній доріжці”.
Міністерства більшості країн ідуть нам на зустріч, вони навчилися реагувати швидко та креативно. Це поганий знак, якщо зараз ЄМС покаже свою неготовність так само іти в ногу з актуальними подіями.
Чи можливий перегляд рішення?
Українська сторона зробить все від себе можливе, аби знову підняти питання проведення конкурсу у нас. Олександр Ткаченко, своєю чергою, уже ініціював декілька перемовних зустрічей із керівництвами відповідних інституцій для прийняття спільного рішення.
Чи існували перенесення конкурсу Євробачення раніше?
Аби не залишалося жодних суперечностей, ми вирішили пошукати, чи відбувалося щось схоже до української ситуації із проведенням конкурсу Євробачення раніше.
Спойлер: Велика Британія уже не вперше приймає в себе Євробачення, не перемагавши у попередньому його конкурсі.
Якщо звернутися до історії з Ізраїлем, якого у 2019 теж хотіли позбавити можливості проведення Євробачення та перенести його до Австрії, то стає зрозумілим, наскільки політизованою є верхівки Європейського мовного союзу.
Щоправда, тоді конкурс таки не перенесли, і провели за планом — в Ізраїлі. Попри арабо-ізраїльський конфлікт.
А ще у далеких 60-х від проведення Євробачення у себе добровільно відмовлялися Нідерланди, Голландія та Франція. Тоді конкурс поводився у Великій Британії.
Фінал цієї історії ще не відомий, але все точно вирішиться найближчими тижнями.Раніше ми розповідали, де саме пропонують провести Євробачення-2023 — читай у матеріалі.