На четвертий день після повномасштабного російського вторгнення вона пішла до військкомату. Це історія Світлани Василенкової — вчительки початкових класів із Краматорська. Жінка взяла свій військовий квиток радянського зразка, у якому був записаний фах медсестри цивільної оборони та вирішила бути корисною на фронті.
У військкоматі Світлані сказали чекати. Та вона почала волонтерити. А як вимушено переїхала до Дніпра – продовжила цю справу тут, вчителює і чекає тепер з війни своїх сина та чоловіка.
З кімнати на трьох осіб у дніпровському гуртожитку уже понад рік вчителька з Краматорська Світлана Василенкова навчає своїх учнів, які роз’їхалися Україною та світом. У неї їх у 3-В класі 22.
І перед повномасштабною війною через ковід навчання у її рідній краматорській школі було онлайн. Та після 24 лютого все стало на паузу. А 54-річна Світлана із 36-річним педагогічним стажем вирішила вчителювання змінити на фронт.
Вчителька каже, що думала над своїм рішенням п’ятницю, суботу та неділю і нікому не казала. А у понеділок жінка пішла до військкомату.
— У мене був військовий квиток, і коли я туди прийшла, мене запитали: навіщо вам це потрібно? Ну, мабуть, потрібно, — відповіла Світлана.
Світлана згадує, прийшла до військкомату у рожевому та на підборах. Їй сказали повернутися завтра, але вже підготовленою. Після чого усі почали збирати жінку. Хто приносив шкарпетки, хто — ліхтарик, одягу потрібного у неї не було.
— У мене як у вчительки немає такого одягу і тоді мені син приніс свою робочу форму, там де він працював в інтернет-компанії. Тоді наступного дня я прийшла, як справжній воїн.
Світлану взяли на військовий облік, вона пройшла медкомісію та почала чекати. Разом з тим щодня у Краматорську ходила плести маскувальні сітки. А за місяць, як рідні сказали вже їхати з міста, дізналася, що син та чоловік теж вирішили йти воювати.
Світлана зупинилася у Дніпрі — тут у ВНЗ вчиться її молодша донька. Протягом року вчителька продовжувала волонтерську діяльність. Завдяки такому волонтерству, згадує, вдалося допомагати рідним краматорцям та підтримувати колег, які залишилися у місті.
Наразі пані Світлана цілком віддається вчителюванню. А ще планує написати бізнес-план і створити згодом у своїй рідній краматорській школі IT-клас. І щодня чекає на звістку від сина та чоловіка. Майже півтора року Світлана не була у рідному Краматорську. Та вірить, що обов’язково повернеться додому.
Раніше ми розповідали історію Катерини, яка в 19 стала бойовою медикинею.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.