Зараз зі своїм сином Галина може бачитись лише на кладовищі. Хоча за вісім годин до загибелі 21-річний Теодор Осадчий заспокоював маму та обіцяв, що вони ще обов’язково зустрінуться. Він любив море та був невиправним романтиком. Саме тому Теодор Осадчий потрапив до лав 36 бригади морської піхоти. А за п’ять місяців його не стало. Теодор загинув під час бомбардування казарми 36 бригади на Миколаївщині. Рідні досі оговтуються після втрати, але при цьому не опускають руки та продовжують жити в пам’ять про Теодора. Історія Теодора Осадчого Надзвичайно лагідна була дитина. Він був дуже шляхетний та завжди вчиняв благородно в будь-яких випадках. Проявлялася така його риса? як шляхетність, — розповідає Галина про сина. Мати ділиться, що не дарма дала сину таке особливе ім’я, адже воно має значення “подарунок Бога”. Таким він і був для неї все свої недовге життя. У п’ять років вирізнявся своїм швидким розвитком, тому раніше пішов до школи. Був винятково розвиненим й у своїх поглядах, адже змалку проявляв патріотичність і любов до Батьківщини. Крім того, що мав козацьке коріння, про що свідчить навіть прізвище, мав і день народження в особливу дату 14 жовтня, в яку раніше відзначали свято Покрови, День українського козацтва та День захисників і захисниць України. У цей день і вирішив піти на службу. У свій 21 день народження сказав, що піде до військкомату, аби долучитись до української армії. А оскільки з дитинства любив море, був романтиком та говорив, що буде капітаном, то вирішив долучитись до лав 36 бригади морської піхоти. Коли почалась повномасштабна війна, Теодор Осадчий перебував з побратимами у Кам’янці-Подільському, де парубкам і пропонували лишитись. Однак вони не погодились та вирішили повернутись у свою частину. У переддень загибелі Галина відчула панічний страх за сина, тому наважилась зателефонувати та вперше за час повномасштабної війни почути голос Теодора. Військовий був спокійний та обіцяв мамі зустрітися. Однак 18 березня 2022 року російські окупанти скинули бомби на казарму хлопця. Читати на тему Маємо пам’ятати кожного: дружина загиблого Героя України про перейменування вулиць та місію кожного українця Не назвати вулиці на честь героя — це вже якесь невігластво, — говорить Маргарита. У той момент жінка прокинулась, але ще не знала, що сталось. Про загибель Теодора її сповістив старший син Адам, який і досі не може говорити про те, що трапилось. Тепер Галина навідує сина на кладовищі. Ділиться, що після його загибелі втратила сон, тому рятується молитвами за полонених. Мати говорить, що навіть вперше усміхнулась з дня трагедії, лише як почула звістку про масштабний обмін 21 вересня 2022 року. Серце болить не лише за своєю дитиною, а й за всіма, хто сьогодні в полоні. Не менш страшною для родин військових лишається звістка про полон. Читай, що розповіла дружина військового про полон чоловіка та його адаптацію. А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Маємо пам’ятати кожного: дружина загиблого Героя України про перейменування вулиць та місію кожного українця Не назвати вулиці на честь героя — це вже якесь невігластво, — говорить Маргарита.