Вони обоє захищали країну від ворога, і обоє втратили кінцівки на війні. Проте для них життя на цьому не закінчується, адже позаду вже реабілітація та встановлені протези. А попереду нове життя.
23-річний Володимир родом з Харкова. До 24 лютого служив за контрактом у Нацгвардії, а коли почалася повномасштабна війна одразу став на захист країни.
На Донеччині отримав поранення, коли ворожий танк почав обстрілювати їхню з побратимом позицію. Тоді поруч із чоловіком прилетів снаряд.
Відчув судоми та оніміння. Руки висіли, права нога теж — не міг її підняти. З нас п’яти лише один був той, хто міг йти. Він і дійшов до сусідньої позиції та повідомив про поранених та загиблого.
Спершу Володимира евакуювали до Лиману, а тоді до Краматорська, де ампутували руку. У Львові, у центрі Superhumans, захисник пройшов реабілітацію, йому вже встановили тимчасовий протез. За рік хлопця чекає встановлення постійного — біонічного.
Наразі його нова рука виконує практично усі функції, що необхідні для повсякденного життя.
Ще один чоловік, який пройшов надскладний шлях, аби зараз мати можливість знову ходити та будувати плани — це 22-річний Тимур. Він також до 24 лютого був військовим за контрактом. Після — воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. Поблизу Лимана отримав поранення: наступив на протипіхотну міну.
Я майже нічого не зрозумів. Не було шоку чи адреналіну. Навіть у той момент болю не відчував. Коли це трапилось, натягнув турнікет, потім допомогли побратими та відтягнули мене.
Лікарня за лікарнею і зрештою Тимур опинився у Львові. За тиждень повністю чоловік опанував протез, може вільно ходити та навіть бігати. Втім мріє про ще один протез на заміну, але вже після виписки.
Те, що після поранення і втрати кінцівки життя не закінчується, доводить і черкащанин Денис Шеренговський. Читай розповідь військового про те, як зміг налагодити життя після поранення.
А ще у Вікон є свій Telegram та Instagram. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!