Росіяни щодня нівечать селища та містечка, вдаючись при цьому до заборонених у цивілізованому світі боєприпасів.
Напередодні терористи обстріляли запальними снарядами Залізничне, що неподалік Гуляйполя, яке так само потерпає від рясних бомбардувань.
У населеному пункті радять бути максимально обережними, оскільки там купа уламків — довкола руїни та гавкіт безпритульних собак. Та попри небезпеку, побитою вулицею на велосипедах їздять місцеві. Розповідають, що окупанти гатять по селищу щодня.
Коли питаєш цивільних, яке озброєння цього разу використав ворог, ті впевнено відповідають.
Тут вже навчились розрізняти всі снаряди на слух. Говорять, що цього разу вночі були Гради, а іноді ще бувають міни.
Житель Залізничного Олег Діденко розповідає, що раніше у селищі мешкало близько двох тисяч осіб. Зараз залишилось близько 300.
Жодної хати немає цілої.
Його дружина пані Віра каже, що їхню хату терористи теж розгатили. Тож тепер вони поневіряються на іншому краю села в чужій хаті, яка трохи більш вціліла.
Дім винаймають у знайомих. Там теж немає даху, води, опалення. Тож доводиться знаходити різні способи, аби вижити.
Наприклад, коли минають ворожі обстріли, місцеві йдуть шукати зламані від снарядів дерева. Тоді їх можна пиляти та пускати на дрова, а після цього грітись.
Та попри такі “подарунки долі”, вулиці Залізничного ще й усіяні рештками ворожих боєприпасів, якими російські терористи цілять по мирному населенню.
Місцеві мешканці розповідають, що втомилися жити під постійними бомбардуваннями росіян, які звідси знаходяться за лічені кілометри. Тож на Новий рік загадали єдине бажання, як і всі українці.
Кожен цивільний має свою відповідь на питання, чому він чи вона не покидає рідне місто. Проте найчастіше можна почути риторичне: “Як покинути свій дім?” Читай, як українці виживають у Бахмуті.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!