Хоч би як ми прагнули зміни влади в країні нашого ворога, історія показує, що такі зрушення призводять лише до затишшя перед буревієм. За одним вождем приходить інший, а розпочаті Росією війни продовжують вибухати на тілі всієї планети.
Якісь зі збройних конфліктів були разюче помітні світовій спільноті, інші — здавались комусь дрібницею, на яку не варто зважати. Однак з кожним злочином, що не отримав покарання, Росія збільшувала свої загарбницькі апетити та далі йшла кривавими кроками по чужих народах.
Однак Україна змінила все — об’єднала світ у боротьбі проти одвічного агресора та дала зрозуміти кожному на цій землі, що таке справжня свобода. Тож і нам самим слід пам’ятати, як вчиняв свої злочини ворог та чому лише дії росіян можуть свідчити про те, ким вони є насправді.
Тож Вікна зібрали інформацію про всі війни та збройні конфлікти за участі Росії після Другої світової, щоб пам’ятати, з ким ми воюємо та чому обов’язково Україна має перемогти.
Гібридна війна в Кореї 1950–1953 рр.
Чи не замислювався(-лась) ти, чому країн Корея цілих дві? Скажімо, десь близько четвертої ночі, коли давно вже треба було спати?
Саме о цій годині угруповання Корейської народної армії порушили впорядковане розмежування на 38-му меридіані Корейського півострова. Там проходив кордон між сферами впливу США та СРСР після Другої світової війни, що відділились від колишнього правителя — Японської імперії.
Так, російські війська ще тоді починали свої темні справи з півостровів. І їх там насправді майже не було. Спочатку радянські військові консультували та тренували зручних для себе союзників в обличчі КНДР.
Однак ця армія довго не могла сидіти без діла, і коли їхній союзник почав програвати, вступила у війну. Хоча й лише у повітрі.
Та все ж її роль у розпалюванні конфлікту найкраще можна простежити у його завершенні — після смерті радянського вождя, ким тоді був Сталін, сторонам конфлікту вдалося порозумітись. Був підписаний мирний договір і встановлена демілітаризована зона.
Придушення Угорської революції 1956 року
Коли в якійсь країні народ намагається побудувати краще життя, російські війська завжди з’являються швидше, аніж встигають добре обдумати цей крок.
Спочатку угорські протестувальники виступали за перегляд економічного курсу та навіть не говорили про зміну політики країни, яка йшла комуністичним шляхом. Проте в СРСР, до складу якого не входила Угорщина, вирішили, що зобов’язані втрутитись.
Тому вже на другий день протестів у Будапешті з’явились тисячі радянських військовослужбовців. Протистояння набирало обертів. Не минуло й тижня, як російська армія завдала авіаційного удару, артилерійських обстрілів та втопила повстання чужого народу в крові.
Очільників революції було засуджено до смертної кари, так само, як і близько 350 протестувальників. Крім того, ще 13 тис. осіб отримали різні терміни ув’язнення.
Війна у В’єтнамі 1959–1975 рр.
Ще одна країна, що після Другої світової війни розділилась на дві сфери впливу — Північну, за підтримки Китаю та СРСР, і Південну, за підтримки США.
Від початку планувалось об’єднання двох частин шляхом справедливих виборів, але ближчий як територіально, так і ментально до комуністів Північний В’єтнам обрав інший шлях боротьби за свою незалежність.
Він організував на території свого нібито противника, Південного В’єтнаму, партизанську структуру В’єтконг, що розпочала боротьбу із законним урядом.
Про прорахунки американського уряду у цій війні знайти інформацію найпростіше. Однак віднайти хоча б слово про руку Радянського Союзу у бойових діях — справжній квест. Втім, практика невизнання участі у конфлікті і власних втрат — одна з улюблених для росіян.
У результаті спроби США зберегти демократичний уряд обернулися негативною репутацією власного уряду серед самих американців. Однак мало хто згадує, з чого почалось протистояння і чи було б воно взагалі, якби не спроби СРСР поширювати свій вплив.
Інтервенція в Чехословаччину, Празька весна 1968 року
Свобода слова та демократія — це, мабуть, саме ті речі, які можуть викликати в окупантів анафілактичний шок. Принаймні, це могло б пояснити їхнє прагнення зруйнувати все, що наближає демократичні цінності.
Так, у далекому 1968 році Чехословаччина мала добрі шанси на розвиток та процвітання. Однак на дорозі до щасливого майбутнього з реформами та відходом від застарілих засад стали російські війська.
За угорським сценарієм, не вигадуючи нічого нового, радянська армія увірвалась до чужої країни, захопивши в полон очільників держави.
Громадянська війна в Анголі 1975–1991 рр.
Надзвичайно довга та кривава неоголошена війна. Вона тривала 27 років і спочатку мала на меті лише незалежність, але переросла у боротьбу за владу в країні.
І попри те, що два протиборні рухи сповідували соціалістичні ідеї, вплив на них мали різні країни — США та СРСР. Однак думати, що бої між країнами відбувались лише у кабінетах, не варто.
Як пригадує учасник війни в Анголі Валерій Забіяка, Радянський Союз відправляв своїх військових для консультацій сторони, яка була йому більш вигідна. Саме населення або повністю покинуло зону бойових дій, або ж було часто надто виснажене, щоб вести боротьбу.
Радянські та кубинські військові часто були змушені виконувати роль “погоничів” і буквально підштовхувати ангольських солдатів у бій.
Війна в Афганістані 1979–1989 рр.
Питання, що роблять на території чужої країни та чому воюють, вже кілька десятиліть тому перестало турбувати військових під керуванням росіян. Тоді це назвали інтернаціональним боргом. Вже в той час окупанти вміли дати незрозумілу назву для загарбницьких планів.
Як стверджувала тодішня верхівка СРСР, їхні військові підтримували соціалістичну революцію, яка, на їхню думку, відбулася в країні. Проте насправді владу в Афганістані захопила група прорадянських офіцерів, які вирішили за всю країну — треба йти у комунізм.
Радянська влада мріяла здійснити свої плани за місяць після відправлення військ в Афганістан. Однак знадобилося десять років кривавої боротьби та 1,5 млн загиблих мирних жителів для повної поразки СРСР.
Придністровський конфлікт 1992 року
Конфлікт, який тягнеться вже довгих три десятиліття. Коли Молдова прагнула незалежності, Росія вирішила відкусити й собі шматок майбутньої свободи, внаслідок чого з’явилась невизнана “Придністровська Молдовська Республіка”.
Це нежиттєздатне утворення підтримували як місцеві сепаратисти, так і регулярні російські війська, які лишились на території Молдови після розпаду СРСР та відійшли в підпорядкування Росії.
Генерал, якого тоді було призначено керувати усіма процесами на боці сепаратистів, на одній зі своїх прес-конференцій заявляв про фашизм, який він нібито побачив у Молдові. Як бачимо, роки минають, а росіяни наративи та свої методички із захоплення чужих земель не змінюють.
Перша чеченська війна 1994–1996 рр.
Після розпаду СРСР імперські апетити росіян нікуди не зникли. За першої ж нагоди, коли було помічено, що якийсь народ обирає курс на щасливе майбутнє, вони приходили все зруйнувати.
Спочатку йшла пропаганда про громадянську війну та недієздатність суспільства будувати власну країну. Потім — заяви про те, що російських військ там немає. Після чого активний наступ під егідою незрозумілих і плутаних назв, що оминали термін “війна”.
Так, не розуміючи, за що і навіщо, російські військові зазнали передусім моральної поразки від чеченських військ під час операції Джихад та пішли на переговори.
Друга чеченська війна (активна фаза) 1999–2000 рр.
Попри нищівну воєнну поразку та значні втрати, які російська сторона традиційно занижувала, війна у Чечні спалахнула знову.
Передумовою стали теракти, які нібито вчинила чеченська сторона. Так Росія отримала привід для розв’язання нового озброєного конфлікту та вдоволення свого наростального реваншизму.
Знову, не назвавши війну своїм іменем, РФ відправила до Чечні втричі більше військ, ніж попереднього разу. Коли їй вдалось захопити основні міста, вона оголосила про перемогу. Однак партизанський рух і досі існує по всій території країни.
П’ятиденна війна в Грузії 2008 року
Довготривала робота пропаганди та міфічні навчання на кордоні з іншою незалежною державою можна було б назвати одними з улюблених механізмів початку війни для РФ.
Значна частина світу й досі не може зрозуміти, як у 2008 році розпочалась війна та чиїх це рук справа. Але якщо французи кажуть шукати жінку, то у наближених до країни-агресора держав можна сказати — шукайте росіян. Сама ж Росія, як і зазвичай, говорить, що їх там немає.
Однак її війська стрімко йшли до центру Грузії. Зупинити їх вдалось лише за тиждень дипломатичними силами після підписання мирного договору.
Анексія Криму 2014 року
Можливо, усі попередні події комусь згадати буде важко, але цю, здається, пам’ятають усі. 25 лютого заїжджі та місцеві сепаратисти в Криму розпочали свої акції. Водночас розпочалося вторгнення Росії на територію України.
Минуло всього кілька тижнів, і окупанти оголосили про приєднання Криму до своїх територій. Ще за вісім років вони розпочнуть повномасштабну загарбницьку війну, щоб забрати всю країну.
Збройна агресія на Донбасі 2014–2022 рр.
Знадобиться ще місяць, і російські війська підуть не лише дорогами півострова, але й Сходом нашої країни. Квітень ознаменувався так званими народними виступами у Донецькій та Луганській областях.
Тоді російська влада знову заперечувала присутність своїх військ на території незалежної держави. Однак жодному її слову вже давно не можна було вірити.
Інтервенція Росії в Сирію 2015–2021 рр.
Здавалося б, РФ могла задовольнитись окупацією Криму, але тут вона помітила Сирію. Місцеві щойно наважились на повалення правління Башара аль-Асада.
Однак один диктатор встиг звернутись до іншого — так розпочалась інтервенція Росії в Сирію, щоб придушити повстання. Застосування хімічної зброї та заборонених видів озброєння — те, що випробувала російська армія на сирійських повстанцях.
Повномасштабна війна Росії проти України 2022 року
Нашу війну вже ознаменували як найкривавішу з часів Другої світової. Росія сліпо дотримується своїх методичок та напрацьованих механізмів, щоб досягти своєї мети й відновити імперію.
Проте ми зробимо все, щоб окупанти запам’ятали цю війну назавжди як ту, що поклала край їхній загарбницькій політиці. А наша перемога увійде в список переможних битв в історії України.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!