Велика війна показала згуртованість українців: хто не пішов до війська чи волонтерити, взяв собі за обов’язок донатити на ЗСУ. За рекордні терміни ми зібрали 600 млн грн на Байрактари, 200 млн грн на бронемашини Спартани.
Але зараз, визнають волонтери, активність впала, донатять українців менше. І це гальмує їх роботу, військові на фронті необхідне чекають довше. Донатять понад 40% громадян, 7,6% переказують кошти регулярно, а понад 25% опитаних долучаються до зборів, але рідко.
Рік великої війни нас трохи виснажив, але маємо розуміти — перемога наших воїнів на полі бою залежить і від кожного з нас.
Наприклад, бригада Магура, яку на початку повномасштабного вторгнення збирали військові Валерій Маркус та Іван Шаламага, потребувала повного забезпечення: від побутових дрібниць до автівок. Треба було забезпечити усім необхіднім 350 людей. Для цього створили благодійний фонд Валерія Маркуса. Зараз батальйон виріс до бригади та налічує понад 4000 осіб.
Основні потреби закриває держава, але волонтери теж мають багато роботи. Операційна директорка Markus Foundation Олена Гашинська каже: нещодавно довелося закупити лише мастила для зброї на 250 тис. грн. Оплачують необхідне для військових завдяки пожертвам українців та підтримці відповідального бізнесу. Але зараз, кажуть у фонді, збори закриваються набагато довше — пожертв стало менше.
Також волонтери зазначають, що українці долучаються до масштабних зборів, а на дрібні можуть не звертати увагу.
Зараз допомоги потребують герої не лише на фронті, а й ті, хто отримав поранення — їм необхідні протезування та реабілітація. Одним із тих, хто цим займається, є реабілітаційний центр Незламні.
Його будують за кошти закордонних партнерів, а на протези військовим донатять українці. Вже змогли встановити понад 100 протезів, але постраждалих набагато більше. Всі вони потребують допомоги.
Раніше українські волонтери у своєму інтерв’ю розповіли про роботу та труднощі, які виникають.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!