Для Москви — не вперше викрадати чужі землі. Окупація стала частиною їхньої політики. Минулого століття Росія відтяла від України чимало наших історичних територій. Кубань, Таганрог, Бєлгород, і це ще не все.
Маленьке російське містечко в Брянській області — Мглин. Трохи більше ніж 8000 душ населення. У сучасному гімні міста слова про пам’ять предків, які мають пишатися своїми нащадками. Щоправда, на офіційному рівні про те, хто насправді міг би прославити нікому невідомий Мглин, ні пари з вуст.
Колись це місто було українським. Просто спочатку імперська, а потім і більшовицька Росія впродовж чотирьох століть постійно змінювала історичні та етнічні кордони України, звичайно, на свою користь. І Мглин — це лише маленький приклад великої Російської анексії України.
Остаточно сучасні кордони України сформувалися у 1954 році. Після того, як Радянська Росія так і не спромоглася налагодити повоєнне відновлення Криму та передала півострів до складу Української Радянської республіки. І саме Україна згодом перетворила Крим на візитівку та парадну вітрину СРСР.
Українські кордони, якими вони були і є від 1954 року, тепер визнані всім світом. Усіма, крім самої Росії, яка нині, як і 100 років тому, намагається перекроїти нашу територію, викреслити Україну з історії та знищити самих українців.
22 січня 1918 року на політичній карті світу з’явилася УНР. Українська Народна Республіка стала незалежною. 9 лютого було укладено Берестейський мирний договір.
Доктор історичних наук Павло Гай-Нижник каже: фактично тоді світові політики визнали межі Української Народної Республіки. Австро-Угорщина, Німеччина, Болгарія та Туреччина погодилися, що Україна отримає і державність, і своє місце на карті світу.
Потім навесні ці межі були визнані Російською Радянською Федеративною Республікою. І влітку 1918 року відбулися перемовини між Українською Державою, тобто гетьманатом Скоропадського, і Російською Федерацією, де була спеціальна територіальна комісія.
Тоді, 100 років тому, українська державність мала зовсім інші кордони, ніж зараз. На півночі та сході, територія УНР включала частину сучасної Білорусі: Гомельський район, кілька районів Мінської області, а також частину території сучасних Курської та Бєлгородської областей Росії разом із самим Бєлгородом. Проте, як і зараз, 100 років тому Росія практично відразу довела, що будь-які договори з Москвою не варті паперу, на якому вони написані. Анексія — їхній традиційний прийом у зовнішній політиці.
За словами політолога Тараса Березовця, так відбувається через те, що Росія почувається невпевненою, неповноцінною, якщо вона не розширюється в усіх напрямках, а особливо на захід.
І цю стратегію забирати, навіть те, що самі визнали не своїм, більшовицька Росія почала повною мірою впроваджувати у 20-х роках, неодноразово відшматовуючи від України її історичні землі та позбавляючи батьківщини великих українців.
Є копія ще однієї карти 1918 року, і на ній окреслені етнографічні кордони України. Вони простягалися набагато далі, ніж навіть наша фактична територія, аж до Каспійського узбережжя.
Приазовські землі, які радянщина спочатку віддала Україні, уламки Кубанської народної республіки, і їх не російськість була очевидною ще у 20-х роках сторіччя.
Навіть зараз російський регіон Кубань чудово розуміє українську, а іноді й розмовляє нею. І етнічно Кубань була і залишається українською. А 100 років тому нащадки запорізьких козаків обговорювали перспективу злуки з УНР і навіть приїжджали до Києва.
Кубанська Народна Республіка проіснувала два роки, зазнала поразки від більшовиків. Після цього вона назавжди забула не лише про свою власну незалежність, а й про будь-яке об’єднання з Україною.
Раніше ми розповідали, як змінювалось ставлення українців до НАТО та чому об’єднання з нами вигідне Альянсу
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.