Півтора місяця він пробув на межі життя та смерті. Переніс 17 операцій та очікує ще кількох. Але попри це, робить неабиякі успіхи у реабілітації. 37-річний військовий Павло Корнієнко не вірив, що зможе рухати пальцями та ставати на ноги. А нині завдяки дружині, яка не відходить від нього, має мотивацію жити далі.
До початку повномасштабного вторгнення Павло працював заступником мера на Київщині. Опікувався гуманітарним напрямком. Рішення піти у військо прийшло до нього тоді, коли побачив, що окупанти зробили із Бучею та Гостомелем.
Так Павло вступив до лав Національної гвардії України на посаду помічника кулеметника. Впродовж року воював на різних напрямках. Аж поки 20 квітня поблизу Часового Яру не отримав поранення. Тоді бійці пішли на штурм на так званій “дорозі життя”, відбили та зайняли позиції росіян, але ті розпочали мінометний обстріл. В Павла поцілили осколки ворожої міни.
Уламки міни пошкодили внутрішні органи, понівечили кістки та м’які тканини. Павла доправили до Дніпра, де лікарі намагалися стабілізувати його стан.
З Дніпра евакуювали до Києва. Там йому зробили 13 операцій. Дружина Юля пригадує: це був чи не найскладніший час.
Павло каже: відтоді дружина не відходить від нього ні на крок, у всьому допомагає і підтримує. Нині він проходить реабілітацію у львівському центрі Незламні. Важливим етапом, кажуть медики, було поставити Павла у вертикальне положення.
Успіхи Павла помітні і в роботі з ерготерапевтом. Перші два тижні, попри біль, він намагався розробити пальці руки. Тепер на черзі згинання плеча. Попереду Павла чекає ще кілька операцій із закриття кісткового дефекту на нижній кінцівці. Його мрія — це почати ходити та повернутись на фронт до побратимів.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, як військовий втратив руку, але не бажання служити.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!