Абсолютно все обмальовано “зетками” — що побачили журналісти у селищі за 10 км від кордону з Росією

Українська Харківщина потрохи оговтується від російської окупації. Мешканці прикордонного містечка Малі Проходи на собі відчули всю ідеологію військ РФ: ті тягли зерно, крали телевізори, пральні машинки, бо ж до кордону — менш як десять кілометрів. Потім вантажили й вивозили український крам чи не щодня, а місцевих мешканців за непокору — зокрема й літніх жінок — відправляли “на яму”.

Саме звідси росіяни артилерією стріляли по Харкову з Ураганів, Градів, Піонів та Смерчів: все літо тут точилися запеклі бої. 

У приміщенні тутешньої сільради у росіян був штаб. Перше, що впадає в очі — напис Махачкала на стіні, і вони тут будуть у кожній кімнаті. Розкидані документи, знову напис на стіні — але вже Дагестан — і намалювали щось схоже на гори.

На столі лежать списки мешканців населеного пункту призовного віку, підручник всесвітньої історії й російські сухпаї. На протилежній стіні вже висить портрет Шевченка, але наші бійці кажуть — він валявся на підлозі.

Абсолютно все навколо обмальовано “зетками”. Всі стіни, двері, медичний пункт.

Читати на тему

Катували навіть своїх, а коли тікали, позабували спіднє! Як окупанти залишили селище Шевченкове на Харківщині

Розповідаємо, як жило селище Шевченкове на Харківщині під час окупації.

Як оговтується від окупації селище Малі Проходи

Відбивали ці населені пункти бійці харківської тероборони, 127 бригада, створена лише у березні цього року: колишні айтівці, менеджери, посадовці, прокурори та перукарі з Харкова. Ті, хто вчився тримати зброю в бою, змогли погнати звідси російських спецпризначенців з ОМОНу та Собру. 

Один із наших військових — Владислав, який також виганяв звідси росіян, каже — тут були лише кадрові військові РФ, без бойовиків так званої “ДНР” чи “ЛНР”.

Зараз важко підрахувати, з якими втратами вони звідси тікали. Але це дуже великі втрати.

Поряд із сільрадою живе пан Олексій. Без газу, світла та зв’язку: напередодні вперше за пів року говорив телефоном із донькою. Дізнався, що став дідусем.

Виїхати, каже, можна було лише на Бєлгород. За будь-які суперечки місцевих саджали, як тут кажуть, “на яму”. 

Найзаможніша хата у селі була штабом російських офіцерів — собі пригледіли садибу з басейном, альтанками та великим просторим будинком. По собі лишили ящики з-під БК “ОМОН Іжевськ”. Відомо, що на цих позиціях була й чеченська гвардія армійців. 

На війні військові РФ встигали й поримувати: на стінах написані вірші про “доблесть російських військових”.

Росіян відігнали за кордон з Україною, тож тепер вони гатять по прикордонню, аби залякати наших військових. Попри це, спроб прорвати оборону війська РФ наразі не роблять. 

Що зараз відбувається у звільненому Ізюмі: супутникові знімки Maxar та ексгумація тіл досі тривають.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами України та світу!