Ми маємо бути за одне. Петиція про окремі вагони для жінок — погляди юристки та українців

Україна нині стоїть на межі між радянським спадком та європейськими змінами. Звісно, традиційно ми прагнемо до кращого — така вже наша природа. Особливо гостро протягом останніх років постало питання гендерної рівності, боротьби проти сексизму та харасменту, реального покарання за зґвалтування.

Коли говоримо про останнє, звісно, на думку одразу спадає справа про групове зґвалтування підлітками неповнолітньої на Закарпатті, сексуальні дії вітчима стосовно падчерки, гучні вечірки з наркотиками та домаганням дівчат у Києві — і це лише дещиця, крапля в морі!

У 2020 році суспільство сколихнула гучна справа Анастасії Лугової, яка разом із сином поверталася до Києва із Запоріжжя потягом Маріуполь — Київ. Тієї ночі до купе жінки вдерся невідомий у спідній білизні, жорстоко побив на очах у сина та намагався зґвалтувати.

Зараз Анастасія веде активну громадську діяльність, усіляко допомагає жінкам, що постраждали від насильства. На це її наштовхнув саме власний досвід. Але таких історій — тисячі. У березні цього року стала відомою також ситуація, коли провідник потягу Ясіня — Запоріжжя домагався пасажирки. 

Історія з потягом стала рушійною в певному значенні. Відтоді довго точаться розмови про заходи додаткової безпеки для жінок у потягах, де пасажири можуть перебувати добу, мають ночувати з незнайомцями та лише здогадуватися, хто саме спить на протилежній купейній полиці.

Читати на тему

Зупинити свавілля може кожна! Що робити та куди звертатися, якщо тебе торкаються у громадському транспорті

Сексуальне домагання, небажані доторки та переслідування: читай поради експертів, як діяти у таких ситуаціях.

Цього тижня на сайті офіційного представництва Офісу президента було опубліковано петицію з відповідним проханням. Авторка петиції, Ольга Ожогіна, пише, що потреба безпеки та комфорту є першочерговою під час подорожі як для жінок, так і для чоловіків.

— На довгих маршрутах, коли є необхідність сну у купейних чи плацкартних вагонах, пасажири можуть відчувати дискомфорт через пасажирів протилежної статі. Непоодинокі випадки неприйнятної поведінки, такі як нав’язлива поведінка, умисні дотики до інших пасажирів тощо. Зокрема, відомі навіть випадки зґвалтування у купейних вагонах, — йдеться у петиції.

Також Ольга Ожогіна наводить приклад, що пасажирам, які довго перебувають у подорожі, треба переодягатися, що досить некомфортно робити перед представниками протилежної статі. Для ідентифікації статі авторка пропонує додати фільтр “стать” під час купівлі квитка.

Текст одразу розлетівся соціальними мережами. Традиційно, з’явилися як прихильники й прихильниці петиції, так і ті, хто таку ініціативу не підтримує.

Про переваги та недоліки такої пропозиції, можливості реалізації в Україні та досвід інших країн, а також погляди українців — розбираємося з експертами та простими споживачами у матеріалі.

---

Для детального розбору про не таку вже й нову ініціативу, методи її впровадження та регулювання, а також чому для українців важливо робити кроки назустріч одне одному, редакторка Вікна-новини поспілкувалася з юристкою Іриною Козуненко, психотерапевткою Надією Мартинюк, а також зі звичайними споживачами та споживачками, які користуються залізницею й мають власне бачення такого впровадження в українські реалії.

У матеріалі ми детально розбираємо:

• Чому українці знову не знаходять спільної мови у такому чутливому питанні?
• Чому виникла потреба в окремих вагонах для жінок (і не тільки)?
• Чи можливе впровадження такої ініціативи?
• Що думають про це українці та українки?
• Що відомо про світовий досвід окремих вагонів для різних статей?

Чому виникла потреба в окремих вагонах для жінок

Для початку варто визначити, що потреба виникла саме через ситуації, які повсякчас трапляються в Україні. Зґвалтування, харасмент, сексизм, сексуалізація тіла, стереотипи, висміювання та образи — усе це досі існує в нашому суспільстві.

Ба більше, толерування злочинців усе ще популярне, а жертву й досі можуть запитати: “А у що ти була вдягнена?”.

Віктимблеймінг є ще однією “спадщиною” СРСР для українців, якої треба позбутися. 

Юристка Ірина Козуненко наголошує, що наше суспільство нарешті готове до боротьби з дискримінацією та сексизмом у повному її обсязі. І хоч ініціатива не є новою, але ми все ж можемо думати тепер над методами, які допоможуть українцям будувати безпеку та перебувати у ній на всіх рівнях — як державних, так і соціальних.

На жаль, для жінок сучасності це є більш ніж актуально, адже ми живемо у патріархальному світі, і, як і у більшості країнах пострадянського табору, довгий час жінки зазнавали утисків.

Юристка Ірина Козуненко каже: реалізувати таку ініціативу можливо, якщо буде суспільний запит, політична воля та третє, найголовніше, — джерело фінансування.

Адже варто визначитися, чи буде це фінансуватися коштом держави, наших податків, або ж це буде профінансовано інвесторами, благодійниками.

— Це не має бути “одноразова акція”, один вагон чи один потяг на всю країну. Звісно, що таке оновлення потребує багато коштів, — наголошує Ірина Козуненко. Також вона вважає, що подібні ініціативи мають просуватися або через Укрзалізницю, або законодавчо, а також від громадських організацій, які займаються захистом жінок від насилля.

Ці ж організації чи інституції мають контролювати роботу ініціативи в майбутньому.

Читати на тему

Я знаю, як їх покарати, знаю, як вам допомогти! Єфросиніна звернулася до жертв зґвалтування

Маша Єфросиніна не залишить злочини зґвалтування безкарними. Звернення посла ООН до постраждалих.

Чому українці не знаходять спільного рішення?

За час написання статті редакторка встигла прочитати кілька новин про публікацію згаданої вище петиції.

Звісно, не обійшлося і без обговорення цього факту: вдосталь українців та українок сказали, що не поділяють думки авторки петиції Ольги Ожогіної, аргументуючи це “розподілом чоловіків та жінок, який може лише викликати агресію у перших” або ж тим, що “жінки вільні й можуть та хочуть перебувати у потягах, наприклад, із власними чоловіками”. 

Редакторка одразу забігає наперед та пояснює: для повного розуміння тексту варто читати його повністю.

Насамперед у петиції мовиться про добровільну подорож в окремому від чоловіків вагонів. Добровільно — отже, жінки з дітьми, або жінки з чоловіками, або ж будь-які інші жінки можуть користуватися тими потягами та вагонами, які вважатимуть для себе комфортними.

Також звертаю увагу на те, що Ольга Ожогіна пише лише про ті рейси, які йдуть у нічну пору доби, а також про ті, в яких незнайомим між собою людям доводиться їхати понад шість годин.

На цей факт звертає увагу й експертка, юристка Ірина Козуненко. 

— Передусім такі вагони створюють для запобігання фактів насильства над жінками — чи то емоційного, чи то фізичного. Не йдеться про те, що жінки повинні користуватися виключно “жіночими” вагонами, — пояснює вона.

Це можливість вибору. Якщо жінка має травматичний досвід, перестороги, боїться врешті-решт, то вона може обрати собі комфортне середовище для подорожі.

Така ж відповідь і на запитання про дітей. Якщо жінка разом зі своїм малолітнім сином обирає вагон, для неї не має бути забороненим жоден із варіантів.

Психотерапевтка Надія Мартинюк пояснює незгоду поміж українцями також умовами, в яких ми всі зараз перебуваємо. Адже постійний стрес через війну накопичується й шукає вихід. 

Водночас сексуальне насильство є одним із найважчих злочинів, а людина, яка пережила його, проходить важких та довгий шлях навіть для часткового відновлення. 

— Немає такої статистики, але для мене цілком очевидно те, що під час бойових дій кількість випадків сексуального насильства збільшується, — пояснює психотерапевтка. — Тож цілком логічною є й ця ініціатива, коли жінки прагнуть більшого захисту. 

Ми рухаємося до вільного суспільства, де дотримуються права та закони. Тож якщо комусь необхідно відокремитися — така можливість має бути для всіх. 

Я не бачу тут ніякої провокації з боку жінок. З таким самим успіхом ми можемо дійти до того, що нині ми захищаємося від ворога, бо спровокували його?

Скажімо так, за колишньою моделлю Карпмана, де є жертва, рятівник та агресор, ми можемо зрозуміти, що завжди буде хтось проти. Тож варто ухвалювати рішення за більшістю голосів, — резюмує психотерапевтка Надія Мартинюк.

Але, звісно, сама ініціатива не вирішить головної проблеми. Адже дискримінація жінок лише за стать проявляється у багатьох сферах життя, і одним потягом з окремим вагоном тут не обійдеться. 

Чи можливо впровадити таку ініціативу в Україні?

Юристка розповідає, що в Україні є законодавча ініціатива, яка встановлює безпечне існування жінок поруч із чоловіками у публічних місцях, транспорті, колективі. Також діють відповідні групи реагування, які допомагають жінкам піти з сім’ї, де вони переживають насилля.

— Ми говоримо про те, що в контрактах та договорах між роботодавцем та працівниками прописані такі умови, щоб жінки не страждали від сексуального насильства та харасменту. Навіть є пункти про планування офісу, щоб там не було темних закутків, заборону прояву сексизму, максимально відкритий простір тощо, — каже Ірина Козуненко.

За порушення таких правил людина може бути притягнена до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Основною проблемою, як вважає Ірина Козуненко, є неосвіченість та упередженість українських громадян до всього невідомого. Адже засади фемінізму, які є вкрай необхідні Україні, нині сприймаються погано через трактування. 

Фемінізм і слово “феміністка” у нас часто трактують як щось погане. Це одразу паралелі з гомосексуальністю, чоловіконенависництвом та подібним. Але ж це зовсім не так!

— Феміністки не принижують чоловіків і не зазіхають на їхню безпеку, водночас — просто борються за власні.

Не є поганим захист жіночих прав та боротьба за них. Але абсолютно неприпустимими є харасмент, насилля та образи. 

Читати на тему

За жінок чи проти чоловіків? Що таке фемінізм простими словами та як він виник

Цікаво що таке фемінізм і чому він з’явився? Читай, що таке рух за права жінок простими словами, щоб не плутатися в термінах.

Втім, чи реальна можливість зробити окремі вагони-купе для чоловіків та для жінок? Варто шукати відповіді в Укрзалізниці. 

У 2020 році УЗ уже відповідала на таке запитання. Тоді там пояснили, що в компанії відсутній достатній ресурс парку пасажирських вагонів для виділення окремих купе.

Тобто, може виникнути ситуація з недостатньою заселеністю вагонів, що призведе до незадоволення потреб населення у наявності вільних місць у поїздах.

З правової точки зору, Укрзалізниця не може відмовити пасажиру в купівлі квитка на обраний вагон. Також є складнощі з оцінкою прізвища та імені для чіткого розуміння, жінка купує квиток чи чоловік.

Укрзалізниця відреагувала на суспільний резонанс, тож 23 травня 2023 року дала офіційну відповідь на петицію.

Чи існує думка “проти”? Розпитали в українців та українок

Проаналізувавши тему, я дійшла висновку, що справедливо буде оприлюднити думки звичайних споживачів, які користуються залізницею. 

Наприклад, Дарія активно підтримує рух за права жінок, а також наголошує: тут не має бути думки “проти”, бо ми маємо бути за одне. 

У нас є проблема, яка породжена культурою зґвалтування. І вона дуже яскрава, а головне — систематична. Водночас, є й багато можлививх рішень, що мають доповнювати одне одного. 

— Саме зараз йдеться про жінок, бо кількість випадків сексуального насилля щодо чоловіків мізерна, це нині не систематичне явище. А ось із такими систематичними випадками насилля над жінками треба боротися.

Для цього варто займатися освітою, але вона зараз не працює. То що робити жінкам зараз, наступні десятиліття? 

Моя теза така: допоки інші методи не почали працювати, допоки культура зґвалтування така розповсюджена, допоки діє віктимблеймінг навіть на найвищих державних рівнях — окремі вагони для жінок на тривалі подорожі за такою ж ціною, що й інші, є ідеальним варіантом, щоб не перейматися за свою безпеку хоча б під час подорожі.

Це закриє ті потреби, які є зараз, — резюмує дівчина. 

І я наголошую: петиція пропонує запровадити такі вагони лише на нічні рейси, коли жінка має потребу поспати вночі й не боятися за власну безпеку, — каже Дарія.

А ось багато запитань викликає незрозуміла реакція від чоловіків, які говорять, що цим їх обмежують (йдеться про коментарі щодо петиції — ред.), бо якщо ти не маєш злих помислів, то тебе не має ображати бажання жінки захистити себе. 

Інша дівчина, Олена, вважає, що такі вагони не стануть розв’язанням проблеми. Адже потяги — це лише дещиця з усіх місць, де на жінок може чигати небезпека.

— Як на мене, таке рішення нічого не змінить. Це наче розділяти хлопчиків і дівчаток у школах, жінок і чоловіків за столом, одягати на жінок хіджаб. Навіщо окремі вагони? Щоб “не провокувати” чоловіків?

Жінка має право перебувати у середовищі чоловіків. Питання в тому, щоб це середовище було безпечним, — наголошує Олена.

Адже це — не панацея. Вирішення — це сексуальна просвіта, це чіткі закони й ефективне правосуддя, це знання своїх прав та обов’язків, це взаємоповага у суспільстві й викорінення стереотипів. Це все звучить дуже складно, але просто ізолювати жінок від чоловіків — не допоможе, і це неможливо.

Тому що як не в потягу, так у таксі, як не в таксі, то в автобусі чи метро, як не там, то в парку чи в кіно, — резюмує дівчина.

Михайло, який також погодився дати коментар, додає: така ініціатива не розв’яже проблему, але точно зменшить кількість випадків зґвалтувань жінок. 

— Не варто цим обмежуватися, треба працювати з суспільством. Мають бути ухвалені й інші рішення: викорінення гендерних стереотипів та сексизму, запровадження освітніх та психологічних програм. 

Варто фундаментально дослідити, чому в нашому суспільстві поширена культура жорстокості та зґвалтування, й запроваджувати протидію, — резюмує хлопець. — І я звертаю увагу на те, що йдеться не лише про школу: десь поряд з нами може жити 30-річний чоловік, який ґвалтує дівчат та жінок.

Йому шкільна програма не допоможе, тобто треба думати й про це. 

Читати на тему

Знати — оберігати: українці підтримали петицію про обов‘язкове статеве виховання у школах

Авторки звернення наголошують на важливості обізнаності дітей щодо фізичних та психологічних змін, які пов’язані зі статевим дозріванням.

Окремі вагони для жінок у потягах: світовий досвід

Звісно, роздільні вагони для різних статей — не новинка. Світ знає багато вдалих та невдалих прикладів реалізації такого проекту.

Юристка Ірина Козуненко впевнена, що втілити в життя це в Україні можливо, якщо будуть дотримані всі правила та норми чутливого питання, адже йдеться не лише про жінок: тут варто тоді також згадати й про ЛГБТІК+ людей.

— Що стосується юридичної сторони, то нічого протизаконного тут немає, особливо, якщо врахувати активну боротьбу проти домашнього насилля та ратифікацію Стамбульської конвенції. Але тоді виникає логічний запит у відповідь на окремі вагони для жінок: а де ж тоді окремі вагони для чоловіків, трансгендерних людей?

Досвід інших країн може дати відповіді на кілька запитань. Наприклад, в Японії тривалий час був високий показник рівня зґвалтувань. У 2000 році там ввели роздільні вагони метро для жінок та чоловіків. 

Як показало опитування, суттєво на показники непристойної поведінки це не вплинуло. До того ж у вагонах немає чіткої перевірки, хто саме туди заходить — тож часто там їздять і особи протилежної статі.

Така ж ситуація спостерігається й у Китаї, де присутність чоловіків у вагонах для жінок ніяк не котролюється.

Такі вагони також є у Німеччині та Чехії. Інша редакторка сайту часто користується саме ними — у Чехії є окремі вагони для жінок та дітей, а придбати їх можна у застосунку RegioJet.

У Польщі також є опція вагонів лише для жінок. Дарія розповіла про власний досвід подорожей у таких. Наприклад, там є окремі купе у вагонах, де можуть перебувати лише жінки або лише чоловіки. 

— Є й свої недоліки: коли я обирала місце, то була доступною опція лише тримісного купе, а я їхала сама. Натомість мій партнер зміг обрати одномісне купе для чоловіків, — ділиться Дарія. 

І хоч кількість таких купе в кожному поїзді різна, проте вони точно виділені.

Тема, яку ми зачепили сьогодні — одна з найважчих для українського суспільства, бо підіймає багато тих каменів, які десятками років не давали нам розвиватися. Але ми вважаємо, що говорити про ці речі — необхідність. І починати варто з сексуальної освіти у школах, про яку ми писали раніше.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!