Церемонія прощання з першим президентом України Леонідом Кравчуком відбудеться сьогодні, 17 травня, в Українському домі на Хрещатику. Початок церемонії — об 11:00.
Про втрати України тепер доводиться згадувати щодня. Війна забирає життя українців — цивільних, військових, відомих та незнаних. Ще однією втратою минулого тижня став відхід у вічність першого президента України Леоніда Кравчука.
Йому, щирому комуністу, випало поставити остаточну крапку в розвалі Радянського Союзу і відновити незалежність України. Усі, хто знав його особисто і лише з трибуни, однозначні — Леонід Кравчук мав прекрасну інтуїцію, був професійним дипломатом на будь-якому політичному полі бою. І в критичні моменти намагався обирати те, що піде на користь нашій державі.
Україна, початок дев’яностих. Розвал Радянського Союзу стає очевидним, тож розгортається потужний рух — на граніті. Попри це, навесні 1991 року 70% українців досі бажає бачити нашу державу у складі СРСР, а російська мова є уживанішою, аніж українська.
Але вже за пів року 91% голосує за незалежну Україну. Саме в такому суспільстві став президентом колишній ідеолог комуністичної партії Леонід Кравчук.
Його наступник, третій президент України Віктор Ющенко зазначає: Леонід Кравчук, попри комуністську базу тримав у голові нові ідеали: проукраїнські та сучасні.
Ми жили в такі часи, коли ще половина суспільства ходила на “майські празнікі”, а друга половина — “ноябрські празнікі”. І дуже добре, що Леонід Макарович був на боці молодої надії.
Тож, спочатку ще як голова Верховної Ради, він разом з іншими депутатами голосує за незалежність України. Парадоксально, проте більшість у парламенті — комуністи.
Мало хто знає, проте вже наступного дня Росія заявляє, що залишає за собою право претендувати на територіальну цілісність України. Відправляють делегацію до Києва, але отримують рішучу відсіч.
В Україні тим часом проходить референдум про незалежність і, одночасно, вибори президента — 1 грудня. Уже за тиждень новообраний президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук у Біловезькій пущі ставить підпис на остаточному розвалі Союзу Рад.
Народний депутат Верховної Ради України перших скликань Іван Заєць розповідає: коли Єльцин підсунув якусь версію договору про черговий Радянський Союз, Кравчук сказав, що не може цього підписати, бо його обрали лідером незалежної України.
Кравчук-українець переміг Кравчука-комуніста.
Тоді вона далася нам безкровно, але піднесена духовно Україна почала провалюватися в економічну кризу. Інфляція у понад 10 000% була найвищою за оцінкою Світового банку. Безробіття, безгрошів’я і страйки шахтарів — ось якою була Україна в часи становлення на ноги окремо.
Тоді оголосили дострокові вибори президента — і Кравчук знову показав, що підтримує демократію. Він не опирався коли бачив, що втрачає владу — каже Сергій Рахманін, який писав спогади Леоніда Кравчука.
Він боровся за владу, але не чіплявся за неї. Він фактично започаткував цю традицію демократичного вибору влади.
Тоді, на виборах Леоніда Макаровича випередив інший — Кучма. Згадуючи свого попередника, Леонід Данилович Кучма каже: вони були й суперниками, й однодумцями, бо разом будували Україну.
— Мало хто знає іншого Кравчука, того, що сказав мені у найперші дні російської окупації Криму навесні 2014 року: якщо вони посунуть далі — я сам візьму зброю! Я хочу, щоб його пам’ятали саме таким.
Один із батьків нашої незалежності — однозначно. Гросмейстер перемовин та віртуоз компромісів — безумовно. Але й мужня людина, справжній патріот України.
Окрім економічних випробувань, Кравчуку випало ухвалити чимало непростих рішень — ядерне роззброєння, перебазування Чорноморського флоту в Криму. Тоді назрівав реальний воєнний конфлікт — на Україну тиснули з усіх боків, тож вибору у нього не було.
Такої думки й політолог Володимир Фесенко:
— Він знайшов компроміс по Чорноморському флоту. Так, з одного боку рішення про базування російського флоту в Севастополі стало міною сповільненої дії.
Але, з іншого — тоді Кравчуку вдалося мінімізувати ризики військового зіткнення.
Уторік Леонід Кравчук зізнався журналістам: найбільшою своєю помилкою вважає власну довіру до Росії. На відміну від більшості українських політиків, він умів визнавати помилки. У нашій пам’яті він назавжди залишиться блискучим дипломатом і невиліковним життєлюбом.
Facebook
Раніше ми писали детально про біографію Леоніда Макаровича та чим він відзначився в історії нашої незалежної України.