Вже рік жодної звістки — сім’ї полонених про повернення своїх захисників

Рік у полоні без жодної звістки. Родини бійців 501-го батальйону бригади морської піхоти вкотре закликають допомогти повернути з неволі їхніх чоловіків, які відчайдушно боронили Маріуполь від росіян.

Майже без їжі, зброї та боєприпасів вони боролися до останнього, аж поки їх не захопили у полон. Відтоді від захисників дружини та матері не отримали жодної звістки. І в списки на обмін вони потрапляють вкрай рідко, стверджують родини полонених.

Минув рік, відколи морпіх 501-го батальйону 36-ї бригади Денис разом з побратимами потрапив до ворожого полону в Маріуполі.

Його дружина Юлія, яка разом з дітьми встигла виїхати з Бердянська, каже, що востаннє спілкувалася телефоном з коханим торік 26 березня.

Він думав, що звідти не вийде, прощався. Говорив: “Запам’ятай, я тебе кохаю, дітей бережи”. Це була найдовша розмова.

Дізнатися бодай щось вдалося від звільнених з полону побратимів. Вони розповіли, що до середини лютого Денис був у колонії Ряжська, Рязанської області. Та що з ним зараз — невідомо.

Рік у невідомості про долю свого чоловіка живе і Катерина. З 4 квітня її Олексій у полоні, куди із заводу Азовмаш потрапили ще майже 250 захисників Маріуполя 501-го окремого батальйону.

Їм не було вже чим відбиватися, відстрілюватися. І хлопців взяли в полон. Вони були в потрійному кільці, виходу не було. Вони героїчно відбивали атаки до останнього.

Чоловік боронив Широкине. А коли почалася повномасштабна війна, потрапив у Маріуполь. Торік 5 березня жінка розмовляла з ним востаннє. Він запевняв, що все буде добре. А якщо зникне — просив чекати. Вже понад рік від чоловіка жодних вістей.

Читати на тему

Їх катували і змушували нас слухати! Історія парамедикині, що повернулася з полону та доглядає за сином побратима

Історія парамедикині, яка пройшла Маріуполь та п’ять місяців полону.

За рік з 501-го батальйону повернути додому вдалося майже двадцять захисників, каже жінка. Та в координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими наголошують — процес обміну дуже складний. Інформацію про кожного збирають по крихтах. І шукати наших бранців не припиняють ні на мить.

Перемовний процес з країною-агресоркою триває безперервно. Тим часом родичі полонених чекають та вірять, що скоро додому повернуть і їхніх захисників.

Та про жахи російської неволі розповідають українці вже після повернення додому. Читай, як двом чоловікам вдалося вижити під час полону в оточенні.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!