Ухвалити рішення про добровільний вступ у лави армії країни, що воює — виклик, що формує українську націю. І ті, хто сміливо йде у невідомість назустріч небезпеці, — українські герої.
Військовослужбовець ЗСУ Максим Марченко пішов на війну добровольцем іще до повномасштабного вторгнення. Та згодом мусив виживати в окупації у рідному Гостомелі, де його застала велика війна.
Щоб окупанти не дізналися про військове минуле Максима, чоловік закопав свої документи під землю. Пощастило, що тоді ще не мав татуювань.
Вибравшись з Гостомеля, пішов добровольцем удруге. Але виконуючи бойове завдання під Соледаром, підірвався на міні та втратив ногу. Зараз він згадує, що пережив шок не від того, що йому розірвало ногу від вибуху міни, а від того, що він став на чисту землю, де була захована небезпека.
Тепер він відновлюється у центрі Незламні. Лікарі кажуть, що його відновлення проходить швидко, а зовсім скоро йому поставлять тимчасовий протез.
Найбільше Максим мріє стати на ноги та проводити якомога більше часу зі своєю новою сім’єю — дівчиною, яка має власних двох доньок, та рідною дочкою.
Що переживають військові у боротьбі за нашу свободу та де вони отримують допомогу — читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!