Від авіаінженера до військового. Історія Олександра Савченка, який віддав своє життя за Україну

У Вишгороді на Київщині попрощалися із нашим захисником, який загинув на Луганщині. Олександр Савченко мав успішну кар’єру, працював авіаінженером. Ніколи не служив у армії. Але після повномасштабного вторгнення пішов до ЗСУ добровольцем. Загиблого воїна Вишгород проводжав в останню путь на колінах.

Будував літаки, а життя змусило їх збивати

Поруч із рідними та друзями багато людей, які його не знали. Почули, що в цій церкві будуть відспівувати захисника і прийшли попрощатися. Олександру Савченку було 35. Він був абсолютно не військовою людиною і працював інженером в авіакомпанії.

Будував літаки, ремонтував, забезпечував льотну придатність, — розповідає про Олександра його одногрупник.

Коли почалася велика війна, пішов літаки збивати, ворожі. Служив зенітником. До війська вступив добровільно. Свого батька лише поставив перед фактом.

Це була його воля, і я з цим змирився. Мати плакала звичайно.

— Він в армії не служив, навіть військової кафедри не закінчував, — розповідає батько загиблого Олександр Савченко.

Фото:Facebook

На фронтових відео Сашко завжди усміхається. Таким він і був по життю, кажуть родичі.

Він був одним з найбільш життєрадісних людей, яких я знав. Я з дитинства міг посміятися з ним про все. Ці спогади про нього…— згадує племінник загиблого воїна Олександр.

Це племінник Сашка, його повний тезка. Теж Олександр Савченко, теж військовий. А ще голову їхньої родини також звати Олександр Савченко.

— Дідусь завжди хотів, щоб у нього син був Саша, онук і правнук Саша. Щоб не плутати, діда називають Шурік, Саню називали Саня старий, а мене Саня малий, — каже племінник Олександр.

Читати на тему

Дістався на гелікоптері до Маріуполя, пройшов чистилище Азовсталі та вижив — вражаюча історія військового хірурга

Летіли, звісно, у повній темряві, на наднизькій висоті, і у мене було таке відчуття, що навіть верхівки дерев торкалися днища вертольота, — згадує дорогу на Азовсталь Євген.

Нездійсненна мрія Олександра

Між ними усього шість років різниці. Тому дядько завжди був йому за старшого брата.

 Я дуже ним пишався, завжди рівнявся на нього. У свої 35 він досяг дуже багато. Якби не війна, досяг би ще більшого.

Сашко воював на складних напрямках — у Слов’янську, Мар’їнці. Загинув, виконуючи бойове завдання на Луганщині неподалік Кремінної. Звідти родом його племінник. Ще жартував: як звільнять місто, то житиме в його покинутій оселі.

Просто не можу повірити в те, що сталося. Він був з прекрасним почуттям гумору, справжнім братом, другом, міг завжди підтримати, — згадує Олександра побратим Артем.

Олександра поховали на Алеї Героїв у Вишгороді, де щораз більшає хрестів. На могилі тільки живі квіти. Так просили родичі.

У захисника залишилося двоє дітей — чотирьох і восьми років. І нездійснена мрія — доповнити настінну карту родинних подорожей.

У них була скретч-карта, де вони замальовували країни або регіони, де вони бували. Він би хотів, щоб ця карта зростала і зростала, — розповідає племінник Олександр.

Раніше ми розповідали історію офіцера СБУ, який обмінював полонених на ліки для поранених.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!