Війна двічі позбавила її дому, але вона не здається та продовжує навчати дітей! Історія вчительки з Донеччини

Уроки під вибухами, евакуація, окупація, російський полон або гарячі бої на передовій. 80 історій українських учителів зібрала під однією обкладинкою Премія Global Teacher Prize, щоб розповісти всій країні, якою ціною дається освіта під час війни. 

Одна з героїнь збірки — молода вчителька родом з Донеччини, яка двічі втрачала через війну дім. Вона певна, війна триває навіть там, куди вже не долітають ворожі снаряди.

Лідія Насонова — вчителька української мови та літератури. В одній із київських приватних шкіл вона розпочала свій перший навчальний рік. Її попередній закінчився у Харкові. Зізнається, до останнього не могла повірити у те, що почалася повномасштабна війна, поки над головою не пролетів ворожий винищувач.

Війна у рідному місті ще у 2014 році

Свій досвід великої війни вона фіксувала на сторінках у соціальних мережах — ніби щоденник. Лідія родом з Донеччини, у 2014 році війна вперше дісталася до її рідного міста Дружківка. Тоді вона була студенткою Харківського вишу, писала дипломну роботу про українську ідентичність, працювала журналісткою та знімала харківський Євромайдан. 

Свій досвід повномасштабної війни вона записувала у щоденник: як виїжджала з Харкова, як вивозила батьків з Донеччини, як вперше опинилася там, де тихо, та як почала вести уроки в евакуації.

Її розповідь стала частиною збірки вчительських історій Жити, щоб навчати, яку презентували в рамках проекту Global Teacher Prize. Кілька років тому цією премією відзначили й пані Лідію.

Читати на тему

Я ночувала не вдома і вберегла психіку — історія вчительки, яка кілька тижнів жила в харківському метро

Розповідаємо історію вчительки, яка жила в метро та вела звідти уроки.

Треба пропонувати дітям українське

Лідія розповідає, що війна триває там, де не чути вибухів, а Росія також полює на українських дітей.

— За останній рік можна бачити, що певні парадигми мислення змінюються.

Але я бачу дітей, які не розуміють навіть взаємозв’язків між тим, що вони слухають чи дивляться, і війною, — каже вчителька.

Вона вважає, що школа має цьому зарадити. Міркує: треба пропонувати щось інше. Часто діти дивляться чи слухають російське, бо не знають, який контент можна споживати натомість.

Електронну книгу з історіями вчителів можна знайти у відкритому доступі на сайті Global Teacher Prize.

Вчителі шкіл та викладачі вишів знають, якою важливою є зараз освіта. Вони проводять заняття за будь-яких умов. Раніше ми розповідали історію викладача Федора Шандора, який проводив пари з окопів.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!