Від в’язаних пінеток та листа плакали навіть чоловіки… Історія німецької бабусі, яка розчулила українців своєю добротою

Це — фрау Гілдеґарда Рідель. Їй 82 роки, вона народилася у Німеччині під час Другої світової. І нині вона так переживає за те, що коїть Росія в Україні, що вирішила допомогти.

Протягом кількох місяців літня німкеня вʼязала речі для українських немовлят. Коли волонтери у Харкові отримали серед іншого гуманітарного вантажу цей пакунок зі щемливим листом — плакали, зізнаються, навіть чоловіки.

Вʼязані кофтинки, шапочки та пінетки для новонароджених волонтери відвезли до деокупованого Ізюма.

Ранок, Харків, склад волонтерської організації Дениса Бреславського. Він із друзями-волонтерами вантажить свій білий бус.

Ця допомога надійшла нам з Буденгайму, з Німеччини.

Денис, Андрій та Карина сьогодні вчергове вирушають до Ізюма. Везуть теплий одяг, а ще дитяче харчування, ліки, засоби гігієни для малюків та мам.

Вантажі з Німеччини, каже Денис Бреславський, вони отримують вже зо півроку. Це була чергова партія, і того, що всередині — такий незвичний пакунок, не помітили навіть німці, які це відправляли.

Довелося користуватися Google-перекладачем. Всередині був лист німецькою. Ми прочитали, що жінці 82 роки й вона вирішила зробити щось хороше для України, — показує лист німкені волонтер Андрій Сафоновський.

Вона дуже переживає за нашу країну, тому що сама народилася в нацистській Німеччині, дуже пам‘ятає історію і цей жах, який коївся, — додає голова волонтерської організації Денис Бреславський.

Рожеві, жовті, блакитні, білі та зелені — кофтинки, шапки, пінетки. Понад 50 таких комплектів надіслала фрау Рідель в Україну.

За кілька днів Гілдеґарді виповниться 83. Мешкає разом із чоловіком у місті Гаттерсгайм. Довго думала, як допомогти Україні, й вирішила вʼязати. Тож протягом чотирьох місяців сиділа над речами для українських малюків.

Гуманітарний вантаж із Німеччини команда Дениса Бреславського відвезла в Ізюм. Вивантажувати довелося біля центру медико-первинної допомоги. Пологового в місті не лишилося.

Народжували в Куп‘янську. При окупації. Тут змоги не було. Лікаря тут не було. І на українську територію нас не випускали, — розповідає Ірина Стеганцева.

На руках у неї — шестимісячна Поліна. Жінка разом з іншими молодими мамами та татами прийшла отримати гуманітарну допомогу.

Читати на тему

Коли бачиш свою дитину, то вибухи здаються салютами: як народжуються діти у Харкові

Як народжуються маленькі харків’яни – під звуки вибухів, коли сиплеться тинькування та десь у підвалах.

Найменший у черзі — Марк, йому лише місяць. Народжувати другого сина подружжя Павленків-Бойків їздило до Києва.

— У нас операційні наші ще ті, що були, повністю зруйновані нині, туди було пряме влучання, — пояснює, чому породіль відправляють до Харкова або Києва, заступник міського голови Ізюма Володимир Мацокін.

До вторгнення тут на місяць приймали понад 30 пологів, тепер — лише якщо екстрені.

Юлія Дерюга прийшла до центру медико-первинної допомоги на консультацію. Вона — на 34 тижні. Де народжуватиме, ще не вирішила. З Ізюма, каже, вони не виїжджали навіть під час бойових дій.

Ми були тут, в бомбосховищі. У нас одне є таке облаштоване для цього. І ми жили там. Місяць. Потім стало трішки тепліше, і перейшли додому. Там, правда, всі вікна вибиті, — на цих словах Юлія плаче.

Вагітна обирає собі білий та світло-зелений комплекти для майбутньої дитини, бо ще не знає, хто буде — хлопчик чи дівчинка. Дізнавшись, хто звʼязав ці речі, знову втирає сльози.

Від в’язаних пінеток та листа плакали навіть чоловіки… Історія німецької бабусі, яка розчулила українців своєю добротою / 4 Фотографії

І волонтери, і лікарі кажуть: нині в таких містах, як побитий, звільнений Ізюм, ось така моральна підтримка, яку надіслала з Німеччини фрау Рідель, не менш важлива і дорога, ніж коштовні медикаменти або обладнання.

Я тримаю це в руках і навіть відчуваю тепло цих ручок, які робили цей малесенький костюмчик для дитинки.

— Це буде як посагом роздаватися тим ще вагітним жінкам або тим дітям, які з‘являться незабаром на світ. Такі в нас є, вони стоять на обліку. Зараз близько 20 вагітних в Ізюмі на обліку.

Очікуємо, що буде збільшуватися кількість матусь у нашому місті, кількість молоді, вагітних жінок, і буде й немовлят більше. Буде наше місто відроджуватися, — говорить розчулена директорка центру первинної медико-санітарної допомоги Ізюма Юлія Родзинська.

Українці завжди готові прийти одне одному на допомогу у біді. Цього нас навчають змалечку, емпатію ми всмоктуємо з материнським молоком. Цього вчимо тепер і ми весь світ. Читай історію жительки Гостомеля, яка врятувала сотню українців від депортації.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!