Він спакував усе життя у дві валізи. Самотній і наляканий 66-річний Олександр Куделя був змушений тікати від ракет і снарядів “руского міра”, які безперервно гатять по його рідному Часовому Яру.
Чоловік терпів довго, чекав, поки загарбники нарешті вгамуються. Зі свого будинку виїздив останнім — у нікуди. Але українці — велика згуртована родина.
Завдяки небайдужим Олександр потрапив до соціальних служб Черкас та перебуває у безпеці.
Там стріляють не кулями, а ракетами та снарядами. Від Нового року щодня б’ють: і вдень, і вночі. Довелося тікати, — говорить Олександр.
Він сам жив в однокімнатній квартирі чотириповерхівки, адже після Нового року виїхали останні сусіди. Чоловік тримався до останнього, бачив, як від влучання зайнявся сусідній будинок, а гасити пожежу не було води.
У березні чоловік нарешті наважився виїхати, адже в будинку вже не було ні світла, ні газу, ні води. Спершу він поїхав до Дніпра, а потім — до Черкас. Олександр жив у невеличкій хатинці та допомагав іншим, чим міг. Його помітили активісти та допомогли влаштуватися до Територіального центру надання соціальних послуг.
Найперше, що запитав Олександр, чи є у Центрі бомбосховище. Щойно лунає сигнал тривоги — прямує туди. Сусід по кімнаті Олександра каже, що чоловік був дуже наляканий, здригався від кожного звуку та не міг спокійно спати.
Зараз житель Часового Яру під опікою працівників центру, сусіди також діляться з ним усім, що мають. У відділені тимчасового проживання допомагають літнім людям, вони можуть отримати тимчасове житло, медичний супровід, харчування, допомогу з оформленням документів. Перебувати тут можна до чотирьох місяців.
Росіяни неодноразово змушували українців зі Сходу покидати свій рідний дім. Раніше ми розповідали історію вчительки з Донеччини, якій двічі довелося тікати від війни.
А ще у Вікон є свій Telegram та Instagram. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!