Хочу робити все на максимум: навчатися, служити, жити! Історія хлопця, рідні якого не підтримують рішення мобілізуватися

Багато українських чоловіків відчувають тиск зараз. З одного боку, на них можуть тиснути через те, що вони не мобілізуються й не воюють. З іншого — рідні можуть тиснути на чоловіків, коли ті повідомляють про своє рішення піти служити.

З таким тиском від родини зіткнувся 21-річний Віктор. Він ще студент, вирішив, що влітку захистить диплом та мобілізується до лав ЗСУ, зараз навіть проходить навчання, щоб керувати дронами. Але його рідні не радісно відреагували на цю звістку.

Віктор розповів свою історію для Наш Київ та поділився своїми планами на майбутнє.

Якщо хочеш потрапити в частину — треба, щоб про тебе дізналися

Віктор вже вчиться на симуляторі керувати дронами, адже він хоче служити в аеророзвідці. За фахом він інженер-енергетик, тому розуміє різні технічні процеси. А його знання можуть знадобитися на службі.

Хлопець розповідає, як проходить мобілізація. Якщо ти проходиш до військкомату й кажеш, що хочеш мобілізуватися — тебе можуть направити туди, де є потреба. А якщо хочеш потрапити у конкретну частину, треба бути конкурентоспроможним. Треба заявити про себе, щоб про тебе дізналися в тій частині. Таким чином можна отримати відношення — документ від командування, який говорить про те, що тебе готові взяти до бажаної частини.

Але Віктор вивчає не лише керування дронами. Він уже пройшов курси з такмеду, мінної та кібербезпеки для військовослужбовців. Зараз готується до захисту диплома у КПІ, а потім хоче піти до війська.

Читати на тему

З якого віку мобілізація в Україні 2024 та чи можуть призвати чоловіків до 25 років

З якого віку мобілізація в Україні: з 25 чи 27 років — читай у матеріалі. 

Захоплення наукою з дитинства

Хлопець родом з села на Тернопільщині, в дитинстві часто ходив з друзями колядувати вертепом. Але також дуже цікавився наукою.

Але коли довелося вступати до університету, вибрав практичнішу спеціальність — інженер-енергетик. 

На третьому курсі навчання хлопець почав втрачати інтерес та влаштувався на роботу інженером. Віктор проектував сонячні електростанції. Але вже за кілька місяців зрозумів, що це йому не підходить.

Весь цей час не покидало відчуття, що рухаюсь не в тому напрямку. Навіть ще гірше – що я перестав рухатись. Було відчуття, що реалізую дуже маленьку частинку потенціалу, що можу більше, — каже він.

Початок повномасштабної війни та пошуки себе

Коли почалася повномасштабна війна, Віктор думав, чим може бути корисним для країни. Він волонтерив, створював із друзями методички щодо партизанського спротиву для людей на окупованих територіях. Її поширили багато людей та вона навіть з’явилася у відомому Telegram-каналі Лачен пише. Тоді, зізнається Віктор, відчув себе дуже корисним. Але розумів, що цієї роботи замало.

Разом з друзями з вертепу Віктор їздив у деокуповані села Харківщини, щоб колядувати та підтримати людей. Але зізнається, що було страшно, адже не знав, як можуть відреагувати люди. Але все відбулося навіть краще. Люди зустрічали їх привітно, частували та розповідали свої історії з колядки.

Ми зайшли з вертепом в одну хату, де військові приїхали на ротацію. Вони вийшли до нас, ми разом колядували, слухали їхні історії. Я в цей момент відчував себе справді щасливим, — пригадує Віктор. 

Рішення мобілізуватися та шантаж від рідних

Хлопець почав думати про участь у війні, коли на фронті загинув його друг. Тоді хлопець переосмислив власне життя.

Першому розповів про своє рішення батьку, той спочатку зрозумів сина, а потім казав: “Ти нікуди не йдеш. Якщо ти йдеш, то я теж піду, бо не може бути, що син воює, а батько ні. Ось якби ти був батьком, ти б так само зробив”.

Дідусь Віктора паралізований, а бабуся не може нічого робити, тому такі слова батька Віктор сприйняв як елемент шантажу. Ніби батько піде воювати через сина, а дідусь та бабуся залишаться без допомоги та догляду. Рішення Віктора також не сподобалося бабусі. Вона йому навіть дорікала за це. 

Утім, Віктор не змінює свого рішення. Його дівчина також планує мобілізуватись. Вони єдині розуміють та підтримують одне одного. Віктор говорить, що більшість друзів уникають цієї теми або говорять, що підтримуватимуть усім необхідним, коли він буде на фронті.

Каже, що страху смерті немає, але є інший — страх зробити менше, ніж може. 

— Тому я хочу робити все на максимумі своїх можливостей: навчатись, служити та жити, — акцентує він.

Молодь має велике бажання прогнати ворога з нашої землі та відбудовувати сильну Україну. Раніше ми розповідали історію 22-річної студентки, яка служить в лавах ЗСУ.

Фото: Альона Малашина / Наш Київ

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.