Відколи Росія розпочала повномасштабне вторгнення проти України та нашого народу, сміливі мужі та жінки кинули все, що мали, аби захищати рідну землю від окупантів. На жаль, багато з цих людей загинули.
Що переживають рідні в такі моменти? Як впоратися з горем? Сьогодні ми розповімо про сім’ю з Купʼянського району на Харківщині. Вона про 17-річну Єву, яка завдяки татові зараз вчиться у Харкові, її маму-вчительку, яка щодня їздить за 120 кілометрів на роботу до Купʼянська.
І їхнього тата Віктора Валяєва, який поклав життя, аби вони могли жити далі.
Його донька і досі пише в месенджер раз на тиждень, хоча знає, що тата ось уже чотири місяці як немає.
Батько буквально звільняв їх із мамою, коли вони опинилися в окупації. Попросився на Купʼянський напрямок, бо знав — там його дівчата. Він вивіз дитину, а сам згодом загинув.
Із загиблим чоловіком Юлія були однолітками. Цього року жінці виповнилося 37. Віктору назавжди буде 36.
Своїй доньці чоловік казав: доки йшов до тебе, півроти загубив.
Їхня квартира — понищена вибуховою хвилею, але мама та донька радіють, що цілими лишилися фото з Віктором.
Українська перемога виборюється страшною ціною. Про просування ЗСУ можна дізнатися з актуальної карти бойових дій у нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!