Забуття — це шлях в нікуди: чому важливо не лише пам’ятати про полонених, але й нагадувати світу про них

Україна понад усе цінує життя своїх громадян. Та водночас наш ворог мислить протилежними та не завжди зрозумілими категоріями, зокрема коли не лише відмовляється від обмінів, але й не визнає, що сотні військових РФ у полоні.

Про це розповіла керівниця Громадської організації Асоціація родин захисників Азовсталі Катерина Прокопенко у марафоні Єдині новини разом з офіцером управління 12 бригади Азов НГУ Дмитром Андрющенком на псевдо Дипломат. Тому дружина командира Азову вкотре нагадала, наскільки важливо не лише пам’ятати самим, але й нагадувати світу про українських полонених.

Забуття — це шлях в нікуди.

Також Катерина Прокопенко та Дмитро Андрющенко розповіли про те, чому світ та українці забувають про війну в Україні та особливо про військовополонених.

Чому світ забуває про військовополонених

Обстріли сучасного європейського міста як Харків не висвітлюються в іноземних ЗМІ. То що казати про військовополонених? Для європейців здебільшого це якісь люди десь там далеко.

Полонені — для нас це люди живі, а для них це якась статистика, якісь одинички. Тому ми намагаємось донести до інших, що це живі люди, громадяни сучасної європейської країни, — говорить Дмитро Андрющенко.

А якщо це може статися з громадянами, а це реально, Естонії, Литви, Латвії, Польщі? Ці країни межують з Білоруссю, яка фактично є сателітом РФ. Так само завтра громадяни ЄС можуть бути вбиті чи взяти в полон.

Як боротьбу за полонених показує російська пропаганда

Показують, що наші акція на підтримку військовополонених, де ми боремося за їх повернення, це ніби громадяни України виходять на акції проти війни та проти влади. Це не так. Це акції в донесення до суспільства нашого українського насамперед, що триває війна, є полонені.

Полонені — це таке саме горе як обстріли. Це горе в українських сім’ях. Ми маємо звернути на це увагу.

Ми звертаємось в міжнародні інстанції та до держав-союзників, що, мабуть, все ж таки недостатньо економічних санкцій, якщо РФ дозволяє собі так поводитись. Це неправильно і про це потрібно говорити.

Читати на тему

Майже два роки полону не здавалася і була сміливою: додому повернулася остання дівчина-морпіх Галина Федишин

Розповідаємо, що відомо про медикиню Галину Федишин.

Росія тримає українських полонених не в окремо відведених установах, а в тюрмах зі своїми в’язнями, що суперечить Женевським конвенціям, як і те, що вона не допускає до них міжнародні організації як МКЧХ.

Крім того, РФ продовжує загальмовувати обміни. Про це свідчить і досить велика перерва між ними. З літа не було проведено відповідної процедури до моменту масштабного обміну полоненими 3 січня 2024 року, коли в Україну повернулось 230 українських громадян.

Ця звістка стала щасливою принаймні для понад двох сотень родин. Захисників Азовсталі та Маріуполя серед звільнених — 66 осіб, що становить близько 30% від звільнених з полону під час січневого обміну. Разом із тим азовців у списках знову немає.

Нуль. Саме стільки бійців 12-ї бригади спеціального призначення Азов НГУ, які стояли в авангарді Сил Оборони України в боях за Маріуполь, повернулись сьогодні з полону під час найбільшого обміну з моменту повномасштабного вторгнення.

— Безумовно, ми щиро радіємо за кожного українського військовослужбовця, якого вдалося обміняти. Вітаємо кожну сімʼю, яка побачить живим та зможе обійняти свого сина, батька та чоловіка. Проте понад 900 українських родин: матерів, дружин та дітей воїнів, котрі 86 діб рятуючи країну та стягуючи на себе ворожі сили, билися в оточеному окупантами Маріуполі в нелюдських умовах з мінімальною кількістю боєприпасів, їжі та медикаментів, сьогодні не зможуть цього зробити, — пише командир Азову Денис Прокопенко на псевдо Редіс.

За словами військового, понад 900 його бійців і досі знаходяться в руках ворога. І це саме ті захисники, які тримали оборону півмільйонного міста. Більш ніж половина отримали поранення. І наразі саме до них у російському полоні найжорсткіше ставлення.

Бійці 12-ї бригади спеціального призначення Азов НГУ, на межі людських можливостей зробивши неможливе, виконали наказ. Чи робить кожен із нас, на своєму місці все, аби полонені азовці, які героїчно чинили спротив, повернулись до України якнайшвидше?

Росіяни застосовують психологічні та фізичні тортури, а замість їжі дає окріп на обід. Читай, як РФ знущається з українських військовополонених.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.