Люсія Ларес — громадянка Австрії, але від початку повномасштабного вторгнення почала активно допомагати Україні. Вона привозить з Австрії та медичне обладнання і військове спорядження, а також є офіційною представницею військових капеланів у Європі.
В інтерв’ю Руху опору Люсія розповіла про те, чому так важливо, аби тил допомагав фронту всіма силами.
Про початок волонтерства
В Австрії давно в мене було багато проектів. Я працювала дуже багато, тому мала чимало знайомих, друзів. На початку повномасштабної війни вони почали дзвонити та пропонувати допомогу. Так ми й згуртувалися. Вийшла дуже крута команда в Австрії, побудована на довірі.
Коли телефонують люди та хочуть допомогти саме військовим, я шукаю бригаду, яка ближче до нуля, якій зараз саме актуальна допомога. Так ми опрацьовуємо все.
Якщо ми не будемо допомагати нулю, то тил скоро стане нулем.
Моя родина зараз в Україні. Хлопці — це і є моя сім’я. Я заїжджаю в Австрію і мені не вистачає повітря. Я їду до хлопців в Слов’янськ чи Лиман і все відчувається інакше. Мені набагато краще тут в Україні.
Про Інтернаціональний легіон
У нас є австрійські військові, є з Чехії багато військових. Навіть з Великої Британії. І там не про гроші, не про зарплату.
У мене є такий знайомий, який продав вдома все. У нього сім’ї не було. Я так розумію, що він воював колись в Сирії. Він сказав, що розуміє — це квиток в одну сторону, але інакше не може.
Що робити з російською культурою
Викорінювати все під самий нуль потрібно. Потрібно напевно років 40-50, щоб покоління пройшли, тобто я своїх дітей навчу, а вони своїх.
Викорінювати потрібно, як пухлину, коли ти спочатку проводиш хіміотерапію, а потім вирізаєш усе зайве. Ось так і з російською культурою.
Волонтери, благодійні фонди, всі кажуть: збирати кошти на фронт стало значно тяжче. Просто заклику вже недостатньо, потрібні нові вигадки, шоу. Читай, до чого вдаються українські волонтери, щоб закрити збори на потреби ЗСУ.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!