Окупанти вперше скинули на Купʼянськ керовану авіабомбу з касетними зарядами. Про це повідомив голова військової адміністрації міста. Від таких бомб гине та страждає значно більше людей, адже касетні заряди розлітаються на велику відстань та збільшують зону ураження.
Ці краї зараз щоденно під ударами керованих авіабомб та дронів. У Куп’янській військовій адміністрації, кажуть, найближчим часом оголошуватимуть примусову евакуацію малечі, адже у громаді досі живе 225 дітей. Та виїжджати не хочуть не тільки батьки з дітьми, а й літні люди.
Хоч все ж таки дехто наважується покинути свій дім. Незважаючи на ризик потрапити під обстріли й побиті дороги, загін евакуації щодня виїжджає в маленьке село Дворічанської громади, частина якої окупована, аби когось вивезти.
Це село ще глибше до лінії зіткнення. Окупанти бачать будь-який рух, тому працювати доводиться швидко, а телефони ставити в авіарежим.
Зв’язку тут немає. Не подзвониш і не перепитаєш дороги. Навігатори теж дають збій.
З цього села донька просила вивезти літніх батьків, яким навіть додзвонитися не може. У побитій хаті, де після обстрілів провисла стеля, дев’ятеро котів збіглися з усього села до Євдокії та Івана.
Пан Іван показує вирву від влучання, яку вже засипав, розповідає про трьох сусідів, яких нещодавно вбило поряд, і зізнається, свою Дусю відправляє на Харків саму. Вони прожили разом 66 років.
На питання, чому сам не виїжджає, пан Іван відповідає досить спокійно, хоч і з сумом в очах.
Це Батьківщина моя. Вона мені дорожче за життя.
Старенька вже дорогою до Харкова розповідає, що разом і пережили окупацію. Тоді з громади росіяни вивезли все зерно, що було.
Владислав та Олександра жили своє найкраще життя до повномасштабної війни та мали чималі плани на майбутнє. Але все змінилося в одну мить. Читай неймовірну історію кохання подружжя.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!